Гвідо д'Ареццо
Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino; бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець.
Гвідо д'Ареццо | |
---|---|
лат. Guido Aretinus | |
Народився | 992[1][4] Ареццо, Тосканська марка, Священна Римська імперія[1] або Abbazia di Pomposad, Папська держава |
Помер | 1050[1][2][3] Ареццо, Тосканська марка, Священна Римська імперія |
Діяльність | теоретик музики, музикознавець, композитор, винахідник, письменник, чернець |
Галузь | музика |
Відомий завдяки | винахідник сучасних нот |
Вчителі | Сильвестр II |
Знання мов | латина[5] |
Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).
Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів у області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих — з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.
У дидактичних цілях (швидке розучування незнайомих пісень) придумав систему сольмізації — (позначається терміном Гвідонова рука), в якій встановив збережені донині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la) на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis»:
- UT queant laxis → до
- REsonare fibris → ре
- MIra gestorum → мі
- FAmuli tuorum → фа
- SOLve polluti → соль
- LAbii reatum → ля
- Sancte Iohannes (Si) → сі
У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанне».
Склад «ut» — закритий, проспівати його подібно іншим важко; тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do»[6].
Праці
- Micrologus id est brevis sermo in musica (бл. 1026) // Мікролог, або Коротке наставляння в музиці
- Prologus in antiphonarium // Пролог до антифонарія
- Regulae rhythmicae // Віршові правила [про музику]
- Epistola de ignoto cantu // Послання про незнайомий розспів
Вшанування
Примітки
Джерела
Посилання
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |