Іванівці (Жмеринський район)

село у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області України

Іва́нівці (пол. Iwanowce[1])  — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.

село Іванівці
Церква Введення Пресвятої Богородиці
КраїнаУкраїна Україна
ОбластьВінницька область
РайонЖмеринський район
ГромадаБарська міська громада
Облікова карткаІванівці 
Основні дані
Засноване1456
Населення1409
Площа27,876 км²
Густота населення50,55 осіб/км²
Поштовий індекс23013
Телефонний код+380 4341
Географічні дані
Географічні координати49°06′14″ пн. ш. 27°43′02″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.71722° сх. д. / 49.10389; 27.71722 27°43′02″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.71722° сх. д. / 49.10389; 27.71722
Середня висота
над рівнем моря
288 м
Водоймир. Шевчичка
Відстань до
обласного центру
60 км
Відстань до
районного центру
5 км
Найближча залізнична станціяВасютинці
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради23000 Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, майдан Святого Миколая, 18
Карта
Іванівці. Карта розташування: Україна
Іванівці
Іванівці
Іванівці. Карта розташування: Вінницька область
Іванівці
Іванівці
Мапа
Мапа

CMNS: Іванівці у Вікісховищі

Географія

Розташоване за 5 кілометрів від центру громади, за 8 км від залізничної станції Васютинці, 60 км від Вінниці. Через село проходить шосейна дорога.

Селом протікає річка Шевчичка, у межах села утворює ставок. До другої половини 20 століття була заболоченою. Під час нападів татари змушені були робити гребельки, щоб подолати заболочену місцевість, ці насипи збереглися.

Історія

Перші згадки в історичних документах датуються серединою XV століття та пов'язані з майновими правами на поселення Рів (сучасне місто Бар) та навколишні села. В 1456 році польський король Казимир дозволяє воєводі руському Анджею Одровонжу викупити Рів з Ялтушковом, Іванівцями, Кумановом[2] та іншими селами у родичів Стогнєва Рея з Шумська.

1493 року в селі Іванівка нараховувалося 16 хат.

Під час люстрації 1616 року зазначалося, що власниками села були Іванівські-Овсянікові, які за володіння селом несли військову службу при Хмільницькому замку.

У XVI — першій половині XVIII століття село часто зазнавало нападів кримських і ногайських татар — знаходилося поблизу «Кучманського шляху» — відгалуження Чорного шляху, яким татари користувалися для нападів на Поділля та західноукраїнські землі.

Школа в селі заснована 1869 року.

З 1923 року село входить до складу Барського району.

Під час другого голодомору у 19321933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 10 осіб[3].

Згідно з переписом УРСР 1970-х років, у селі проживало 1732 людей.

На території села розміщувався господарський центр колгоспу, господарство мало в користуванні 2446 гектарів землі, з них 1800 орної. В колгоспі вирощували зернові культури та цукрові буряки, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

В селі працювали бібліотека, клуб, восьмирічна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій.

Виходила колгоспна багатотиражна газета.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Барської міської громади.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барського району, село увійшло до складу Жмеринського району[5].

Населення

В 2011 році у селі проживало 1423 людей.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

МоваВідсоток
українська98,37%
російська1,28%
інші/не вказали0,35%

Інфраструктура

Станом на осінь 2013 року функціонує амбулаторія загальної практики сімейної медицини, працює загальноосвітня школа 1-2 ступенів, в 2013–2014 роках навчається 103 учні.

Релігія

В селі існує храм Введення Пресвятої Богородиці, понад 30 років його настоятелем служив митрофорний протоієрей Криванич Георгій Михайлович, нагороджений 16-ма церковними нагородами. В 2020 році він пішов з життя і його місце зайняв син Юрій Криванич

Пам'ятки

У селі є пам'ятки:

  • Пам'ятник 136 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни[7], 1967. Пам'ятка розташована біля клубу;
  • Братська могила більше 3 тисяч жертв фашизму[8], 1992. Пам'ятка розташована в лісі.

Примітки

Література

  • Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.— С. 135.
  • Пазюк В. Слово про школу.

Джерела


🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв