Адам Покора
| Адам Покора | |
|---|---|
| Адам де Лярто | |
| Народження | |
| Смерть | бл. 1638 |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | ренесанс |
Адам Покора (справжнє ім'я Адам де Лярто, ? — бл. 1638 Львів) — львівський архітектор епохи ренесансу, родом з Ломбардії.
Біографіяред. код
Походив з Борміо у провінції Ломбардія.[1] Збереглось мало біографічних відомостей. Прийняв львівське міське право (громадянство) 1591 року. Член львівського цеху будівничих. Отримав цехове прізвисько Покора. Товаришував із архітектором Амброзієм Прихильним. 1605 року купив спільно з Прихильним будинок на вулиці Зарванській (нині Староєврейська, 26). 1611 року спільно з напарником перебудував його. Одночасно, разом з тим же Амвросієм Прихильним будував сусідній наріжний будинок (нині № 28) на замовлення львівського райці Томи Карча. Спільно з Прихильним брав участь у будівництві синагоги «Золота Роза» за проектом Павла Щасливого[2]. Займався будівництвом львівського монастиря кармелітів взутих, донині майже не збереженого (залишки збереглись на теперішній вулиці Князя Романа). Мав доньку і чотирьох синів. Один з них, званий Яном Покоровичем, також став архітектором. Донька Катерина стала дружиною архітектора Миколи Сильвестрі.
Мечислав Орлович вважав його правдоподібним будівничим костелу кармелітів босих у Львові.[3]
Приміткиред. код
Джереларед. код
- Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Ставропігійська, 11. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 141. — ISBN 966-95066-4-13.
- Покора Адам // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 466. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Łoza S. Pokora Adam // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 269.