Алое остисте

• англ. Lace aloe — мережевне алое
• англ. Torch-plant — рослина-смолоскип

• Aloe ellenbergeri
• Aloe aristata var. parvifolia
• Aloe longiaristata
• Aloe aristata var. leiophylla

Кущеподібна рослина з сильно вкороченими стеблами, що часто формують групи розеток (до 12), компактних, діаметром 10-15 см, вигнутих дугою. Листя численні (100—150 шт.), вузьколінійні, 8-10 см довжини і 1-1,5 см ширини, сіро-зелені з білими цяточками. Краї листа з маленькими білими шипами, кінець — з довгою білою остю. Темно-зелена поверхня листя покрита білими горбками, по краях є хрящоподібні зубчики довжиною 1-2 мм. Наприкінці весни з центра розетки виростає китицеподібне суцвіття висотою 50-70 см, звичайно розгалужене, з 2-6 китицями довжиною 15-20 см трубчастих червоно-помаранчевих квіток. У природному середовищі час цвітіння рослини припадає на листопад. Без квіток розетки листя дуже схожі на рослини роду хавортія.

Виростає в Лесото і східних областях ПАР (Капська провінція, Квазулу-Наталь) на висоті 300—2125 м над рівнем моря.

Компактна рослина, часто культивується в кімнатах. Поливають влітку рясно, взимку — помірно. При тривалому пересушуванні ґрунту відмирає коріння, а листя втрачає тургор.

Алое має цілющі властивості, колись зробило Клеопатру такою привабливою і спокусливою.

Алое остисте внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)^[2].

• Список видів роду алое

• Все про квіти, вазони та рослини. Алое [Архівовано 9 червня 2011 у Wayback Machine.](укр.)
• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
• Eggli, U. (comp.). 2001. CITES Aloe & Pachypodium checklist. (CITES Aloe-Pachyp L) (англ.)
• Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2) (англ.)
• Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) (англ.)
• Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3) (англ.)
• Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names) (англ.)
• Wyk, B. E. van & G. Smith. 1996. Guide to the Aloes of South Africa. (L Aloe SAfr) (англ.)
• Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
• Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence. (фр.)
• Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)
• Tutin, T. G. & al. (eds.) (1980). Flora Europaea 5: 1-452. Cambridge University Press. (англ.)

• Tacca.ru — все про квіти і рослини [Архівовано 8 березня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
• The Aloe Page // The Succulent Plant Page [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Aloe aristata на сайті «Germplasm Resources Information Network» (англ.)
• Aloe aristata на сайті «Desert-tropicals» [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
• http://apps.kew.org/wcsp/namedetail.do?name_id=297083 [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Aloe aristata на сайті «Tropicos». [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
• Aloe aristata на сайті «Aloes.wz» [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](чес.)(англ.)
• Aloe aristata на сайті «eMonocot» (англ.)
• http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=39566 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]