Білка (Охтирський район)

У селі річка Буймир впадає у річку Боромлю. Вище за течією примикає село Микитівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване місто Тростянець, на протилежному березі — село Олексине. Селом протікає струмок з загатою. За 3 км від села розташована найближча залізнична станція Скрягівка.

Заснування села на городищі в межах Путивльського воєводства втікачами-козаками можна відносити десь до 1571-1598 років. Козацьких отаманів Білчанської сотні Агея Мартинова та Василя Андреєва згадує у своєму донесенні Білгородському воєводі ще у 1589 році Путивльський воєвода Григорій Борисов^[1].

У 1650-х роках, зі встановленням Гетьманщини, була сформована Більчанська сотня.

У 1676 році була збудована Перша Миколаївська церква на високому бугрі. За інформацією з документів, храм згорів разом зі всім майном, тому у 1744 році коштами парафіян було збудовано нову церкву. До її будівництва мав відношення Дмитро Скряга, родина якого служила в церкві аж до 1830 року. 1852 року священики Олександр Губський та Василь Яковлєв виступили з ініціативою будівництва нової мурованої церкви, яка й була зведена 1858 року та стоїть і донині^[1].

Протягом своєї історії Більчанська сотня мала наступних сотників^[1]:

• В 1676 році – Василь Ковальчук
• В 1686 році – сотник Прокіп Самійлов
• В 1704 році – сотник Панас Пештич;
• В 1726 році – сотник Михайло Лук’янов;
• В 1738 році – сотник Степан Рижкевич;
• В 1759 році – сотник Лев Карпов;
• В 1764 році – Іван Матюшинський, останній сотник Білківської сотні.

У XVIII столітті слобода Білка — центр Більчанської сотні Охтирського слобідського козацького полку; після 1765 року — військова слобода Боромлянського комісарства Охтирської провінції. Станом на 1779 рік у слободі Білка Охтирського повіту Харківського намісництва проживало 1359 осіб (1351 «військовий обиватель» і 8 «власницьких підданих»).

За даними на 1864 рік у казенній слободі Боромлянської волості Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 2933 особи (1448 чоловічої статі та 1485 — жіночої), налічувалось 460 дворових господарств, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок та базари^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3354 осіб (1647 чоловічої статі та 1707 — жіночої), з яких 3347 — православної віри^[3].

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Більчанської волості, кількість мешканців зросла до 5189 осіб^[4].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 303 жителі села^[5].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Охтирського району^[6].

Впродовж лютого-березня 2022 року село було окуповано рашистськими окупантами. Після звільнення села від окупантів булои знайдені залишки хімічної зброї — нервово-паралітичну речовину зарин та інші хімікати. За словами мера Тростянця Юрій Бова:

«Виявили ампули. Нині цим займається Служба безпеки України. Можливо, цією хімічною речовиною окупанти хотіли бити або Києвом, або Полтавою, або іншими містами», — заявив мер.

За місяць окупації села окупанти розставили багато розтяжок, замінували цвинтар, лісопосадки, паркові зони, адміністративні об'єкти.

• В'юник Андрій Олексійович (1914—2003) — український мистецтвознавець.
• Сміян Іван Семенович (нар. 1929) — український вчений у галузі медицини, педіатр.

• Історія міст та сіл України. Том Сумская область. стор. 577 (рос.)
• Погода в селі Білка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Коробейник О. В. Село Білка. — Суми, 2014.
• Білка. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.