Вовк і Ягня

У байці йдеться про вовка, який потрапив до ягняти і хоче довести своє право з'їсти його.

(лат.) «Ad rivum eundem lupus et agnus venerant, siti compulsi. Superior stabat lupus, longeque inferior agnus. Tunc fauce improba latro incitatus iurgii causam intulit: "Cur — inquit — turbulentam fecisti mihi aquam bibenti?" Laniger contra timens: "Qui possum — quaeso - facere quod quereris, lupe? A te decurrit ad meos haustus liquor." Repulsus ille veritatis viribus: "Ante hos sex menses male — ait — dixisti mihi". Respondit agnus: "Equidem natus non eram!" "Pater, hercle, tuus — ille inquit — male dixit mihi!" Atque ita correptum lacerat iniusta nece. Haec propter illos scripta est homines fabula qui fictis causis innocentes opprimunt.» (Федр)

(укр.) «Вовк і ягня, гнані спрагою, підійшли до одного струмка. Вовк стояв вище, а ягня трохи нижче. Тоді нечестивий, підбурюваний ненаситною обжерливістю, почав шукати приводу для сварки. "Чому, — каже, — ти зробив воду, яку я п'ю, каламутною?" А ягня затремтіло: "Як мені, — питає, — зробити те, на що ти нарікаєш, о вовче? Вода тече від тебе до моїх ковтків." Той, відкинутий силою правди: "Півроку тому, — додав він, — ти говорив про мене погано!" Ягня відповіло: "Але насправді... я ще був не народився!" "Клянусь Геркулесом! Твій батько, — сказав вовк, — погано говорив про мене!" І тому, схопивши його, він вбиває його, даруючи йому несправедливу смерть. Ця байка написана для тих людей, які під фальшивими приводами гноблять невинних».

Наприкінці Федр пише: Haec propter illos scripta est homines fabula, qui fictis causis innocentes opprimunt (Ця байка написана через людей, які з вигаданих причин чинять насильство над невинними людьми).^[3]

Латинські вирази Superior stabat lupus (буквально «вовк був вищий») і Pater, hercle, tuus (буквально «Клянусь Гераклом, (це був) твій батько») — це вирази, які хочуть вказати на ситуацію того, хто, сильний у своїх засобах, але не маючи виправдання для своїх цілей, знаходить будь-яке виправдання для своїх дій.

Герої байки:

• Вовк — є алегорією сили; (жорстокості, брутальної влади, насильства, свавілля);
• Ягня — є алегорією беззахисності.

Мораль: ця байка показує, що з людьми, які мають намір чинити зло, найсправедливіший захист не має ефекту. Винуватці насильства завжди знаходять аргументи, незважаючи на правду. Тиран завжди може знайти виправдання своїй тиранії.^[4] Несправедливий не буде слухати міркувань невинного.^[4] У сильного завжди слабкий винен.

Засуджуються: легковажне ставлення до життя, тиранія, насильство, несправедливість.

Мова байки: лаконічна суха, ділова; сюжет — найпопулярніший у світовому байкарстві.

Байка має чисельні версії.

Інший варіант байки, що базується на грецьких джерелах, є байкою про Півня і Кішку, яка знаходиться окремо під номером 16 в Індексі Перрі.^[5] У пошуках причин вбити Півня, Кішка звинувачує його в криках на світанку, адже так він будить людей, а також в інцесті з його сестрами та дочками. Не дивлячись на аргумент Півня, що його дії приносять людям користь, Кішка жаліється на власний голод, який «не годується розмовами».^[6] Основою обох байок служить латинське прислів'я^[7] «Порожній живіт не має вух» або ж іспанський вислів «Lobo hambriento no tiene asiento» (голодний вовк не має місця).^[8]

Існують також східні аналоги. Одним з них є притча Джатаки ^[9], де головними героями виступають Пантера і Коза. Жертва намагається уникнути своєї долі та ввічливо домовитись із Пантерою. Козу звинувачують в тому, що та ступає на хвіст пантери, чим і відлякує жертву, тому стане її заміною.^[10]

Подібна історія зустрічається в перських казках «Панчатантра» під назвою «Куріпка і Яструб».^[11] Приводом для вбивства послужило неправдиве звинувачення Куріпки в тому, що та відбирає всю тінь, залишаючи Яструба на палкому сонці. Коли ж Куріпка пояснює, що зараз північ, Яструб вбиває її за суперечливість.

Упродовж століть, інтерпретатори вкладали у свої байки мораль несправедливості, що була присутня в їхні часи. «Моральні байки» шотландського поета Роберта Гендрісона^[12] описують широкий суспільний занепад 15-го століття. Ягня посилається на природні закони, на Писання тощо, але чує відповідь Вовка про збочення всього цього. Потім автор у власних коментарях вказує на три види «вовків», які пригнічують та гноблять бідних: нечесні адвокати, землевласники, які прагнуть розширити власні маєтки та території, аристократи, які експлуатують своїх орендарів.^[11]

Політичним використанням байки у міжнародних відносинах стала публікація у британському сатиричному журналі «Панч» за 1893 рік. Випуск опублікований у часи, коли Британія та Франція прагнули поширити свій колоніальний вплив на території сучасного Таїланду. Вовк у журналі зображувався у військовій французькій уніформі, дивлячись на тайське Ягня через річку Меконг.

Набагато раніше подібне політичне використання байки відбулося завдяки англійським вишивальницям, що висловлювали свою незгоду та жах з приводу вторгнення норманів на територію Британії у 1066 році.

Дана історія включена до Байок Лафонтена^[13] (№ 10)^[14] і використана в музичних творах французьких композиторів, серед яких:

• Луї Ніколя Клерамбо (початок 18-го століття)^[15]
• Луї Лакомб, серед його Байок Лефонтена (72, 1875)
• Шарль Лекок у Шести байках Лефонтена для голосу і піаніно (1900)^[16]
• Андре Каплет^[en] у Трьох байках Лефонтена для голосу і піаніно (1919)
• Марі-Мадлен Дуруфле (1921—1999) в Шести байках Лафонтена для жіночого хору капели (1960)
• Ізабель Абулкер^[en] у «Чарівних байках» (1979)^[17]
• Клод Балліф (останній із його шансонетів): П'ять байок Лафонтена для малого змішаного хору (72, Nº1 1995)
• Саша Чабан, постановка для оркестру та читання (2012)^[18]

Байка також була предметом кількох картин Жана-Батіста Удрі, включаючи одну, що знаходиться у Версальському палаці(1747) і полотно, що на сьогодні знаходиться в музеї Меца.^[19][20] Пізніше вона з'явилась на двох французьких марках.

1995 року випущено поштові марки, присвячені третій річниці смерті Лафонтена, на яких зображувалося Ягня, що лякається віддзеркаленням Вовка у воді.^[21]

1977 року в Бурунді вийшов наклад поштових марок, де зображені байки Густава Доре. Одною з них була і ця байка.^[22]

• Черепаха і Заєць
• Лисиця і виноград
• Крук і Лисиця
• «The Lamb and the Wolves», in Ignacy Krasicki, Fables and Parables (1779)

• The Aesop for Children, Chicago 1919, p. 42 [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.]
• Ілюстрації «The Wolf and the Lamb», book illustrations
• Ілюстрації «The Cat and the Cock», book illustrations4
• Байка Езопа «Вовк і Ягня» (укр.) / Зібрав для української дітвори Михайло Таранько. — Львів, накладом видавництва «Світ дитини», 1935 р., стор. 19 — 21. [Архівовано 11 листопада 2023 у Wayback Machine.]