Гудрун Бурвіц
Гудрун Бурвіц (нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Burwitz, нар. 8 серпня 1929 — пом. 24 травня 2018) — старша дочка рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.
Гудрун Бурвіц | |
---|---|
нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Burwitz нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Himmler[1][2] | |
Гудруг Гіммлер (праворуч) із матір'ю. | |
Ім'я при народженні | нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Himmler[1][2] |
Прізвисько | Püppi[1][3] і Püpperlein |
Народилася | 8 серпня 1929[3][4][2] Мюнхен, Веймарська республіка, Німецька імперія[5][2] |
Померла | 24 травня 2018[3][2] (88 років) Мюнхен, Німеччина |
Країна | Німеччина Третій Рейх Веймарська республіка |
Місце проживання | Мюнхен[3] Гмунд-ам-Тегернзе[3] Білефельд[2] |
Діяльність | кравчиня, секретарка, політична діячка, активістка |
Галузь | націонал-соціалізм |
Знання мов | німецька |
Заклад | Федеральна розвідувальна служба Німеччини[3][2] |
Членство | Stille Hilfed[5] і Союз німецьких дівчат[1] |
Військове звання | 2 |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
Батько | Генріх Гіммлер[1][4][…] |
Мати | Margarete Himmlerd[1][4][5] |
Родичі | Gebhard Ludwig Himmlerd, Ernst Hermann Himmlerd, Johann Himmlerd, Agathe Rosina Himmlerd і Gerhard von der Ahéd[1] |
Волосся | біляве волосся[2][1] |
Очі | блакитні[2][1] |
Біографія
По закінченню війни разом з матір'ю проживала деякий час у церковному притулку. Потім вийшла заміж за журналіста і письменника Вульфа-Дітера Бурвіца, який активно брав участь в неонацистському русі. Родина, в якій народилося двоє дітей, проживала в Мюнхені. Гудрун Бурвіц ніколи не зрікалася ідеології свого батька та постійно намагалася виправдати його злочини. З 1951 року Гудрун брала участь в діяльності об'єднання «Тиха допомога», що надавало допомогу колишнім нацистам. В 1952 році вона брала участь в створенні забороненої згодом в 1994 році організації «Вікінгюгенд» за зразком гітлерюгенду.
У червні 2018 року разом з звісткою про смерть, що сталась ще 24 травня[6], стало відомо, що Гудрун Бурвіц в 1961—1963 роках працювала секретарем у Федеральній розвідувальній службі Німеччини під вигаданим ім'ям. У ці роки службою керував колишній офіцер нацистської військової розвідки Рейнхард Гелен. Була звільнена в 1963 році після виявлення колишніх нацистів, які працювали на службі.[7]
Примітки
Література
- Oliver Schröm, Andrea Röpke: Stille Hilfe für braune Kameraden Christoph Links, Berlin 2002 ISBN 386153231X
- Norbert und Stephan Lebert: Denn Du trägst meinen Namen… Goldmann, München 2002 ISBN 3-442-15188-0