Дуганов Григорій Іванович

У Червоній Армії з 11 грудня 1941 року. Учасник Німецько-радянської війни, сержант.

З 25 липня 1942 року по 15 травня 1943 року брав участь у бойових діях на Донському і Сталінградському фронтах, з 26 березня по 5 травня 1945 року — на Білоруському фронті. Мав декілька поранень, в тому числі й важке.

12 травня 1945 року нагороджений орденом Червоної Зірки^[2].

Опис подвигу з нагородного листа:

При наступу наших військ від річки Одеру до річки Ельба т. Дуганов усі бойові завдання виконував з позитивними результатами. Особливо проявив себе при ліквідації оточеного угруповання на південний схід від Берліна. Виконуючи бойове завдання зі знищення переднього краю противника, напав на засідку німців і знищив 5 осіб німців, взявши в полон 6 чоловік ...

6 квітня 1985 року, до 40-річчя перемоги у Німецько-радянській війні, був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.

У 1949 році виступав за московські «Крила Рад».

18 лютого 1949 року був прийнятий у команду майстрів московського «Торпедо»^[3]. У складі «автозаводців» зіграв 21 матч у класі найсильніших команд і став володарем Кубка СРСР 1949 року.

8 лютого 1951 року був звільнений з команди «Торпедо» в зв'язку з відходом у Радянську армію. Службу проходив у футбольному клубі ВМС. Після розформування команди ВМС виступав за горьківське «Торпедо»^[3]. У складі команди з міста Горький у 1954 році завершив кар'єру футболіста^[4].

Після завершення кар'єри гравця тренував команди класу «Б». У 1956 році очолив ростовське «Торпедо», яке в 1958 році змінило назву на «Ростсельмаш»^[5]. Працюючи тренером у Ростові взяв участь у становленні Віктора Понєдєльніка^[3][6].

З червня 1959 року по 24 липня 1960 роки тренував полтавський «Колгоспник»^[7][8]. У вересні 1960 року змінив Лева Майстерового на посаді наставника сталінградського «Трактора»^[9].

У 1961-1962 роках тренував кіровоградську «Зірку»^[10]. У 1962 році спершу був помічником головного тренера пензенського «Зеніту» Юрія Чайка, а завершував сезон виконуючим обов'язки головного тренера^[11].

Пізніше працював тренером таких футбольних клубів як дзержинська «Хвиля» (1963), армавірського «Торпедо», кемеровського «Кузбасу» (1967), курського «Трудові резерви» (1968-1969), оренбурзького «Локомотива» (1970), таганрозька «Торпедо» (1971)^[12].

Помер у 1986 у віці 63 років

Команда	Сезон	Чемпіонат			Кубок		Загалом
		Рів.	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
«Крила Рад» (Москва)	1948	I	18	0	1	0	19	0
«Торпедо» (Москва)	1949	I	15	0	5	0	20	0
	1950	I	6	0	0	0	6	0
	Загалом		21	0	5	0	26	0
ВМС (Москва)	1951	I	21	0	1	0	22	0
	1952	II	?	?	3	0	3*	0
	Загалом		21*	0*	4	0	25*	0*
«Торпедо» (Горький)	1953	II	12	1	0	0	12	1
	1954	I	24	0	2	0	26	0
	Загалом		36	1	2	0	38	1
Усього			96*	1*	12	0	108*	0*

Примітка: знаком * відзначені колонки, дані в яких можливо більше зазначених.

«Торпедо» (Москва)

• Кубок СРСР
  • Володар (1): 1949

«Торпедо» (Горький)

• Клас Б
  • Срібний призер (1): 1953

• Майстер спорту СРСР (1949)
• Орден Червоної Зірки (1945)
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (1985)

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
• Профіль на сайті fc-tm.ru