Коцюри

За легендою, назва села походить від прізвища першого поселенця кріпака Коцури, якого було виселено за провину перед паном Браницьким. У пам'яті та переказах місцевого населення не збереглося ніяких даних про те, що назва села була іншою^[1].

Коцюри розташовані в центральній частині Любомльського району, на віддалі 5 км від міста Любомль і за 130 км від Луцька. Село розташоване на відстані близько 12 км від кордону з Польщею і приблизно за 44 км від кордону з Білоруссю.

Через північну околицю населеного пункту проходить міжнародна автомагістраль E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ, на відстані 5 км на схід — автошлях Володимир-Берестя^[2].

На південь від Коцюрів протікає річка Гапа, притока Західного Бугу^[1].

Перша згадка — 1796 рік. Село з давніх-давен мало дві вулиці, одна з яких тягнеться зі сходу на захід, а друга — з півдня на північ^[1].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

КОЦОРИ або КОЦУР, с, Володимирський пов., Бережецька вол., 57 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 73 доми і 526 жит.[3]

У 1906 році Коцюри (тоді Коцури) складалися з 90 дворів, мешкали тут 614 осіб. Поштовою адресою було місто Любомль^[4].

Участі в революції 1905—1907 років населення не брало. Про революційні події мало що знали.

У 1930 році, за даними «Книги адресової Польщі», у селі числилося 459 жителів.

До 1939 року в селі було 512 га землі, з яких близько 40 га належали заможним селянам, 360 га — середнякам, 112 га — біднякам.

В роки Першої світової війни населення села, за винятком кількох сімей, було евакуйоване на схід, тому участі в революційних подіях 1917 року воно не брало. Але революційні події вплинули на настрої населення і деякі жителі брали участь у революційній діяльності під час панування панської Польщі.

Перша радянська влада була встановлена влітку 1920 року і проіснувала 2 місяці. Після підписання Брестського договору село залишилось під владою Польщі. Остаточно радянська влада була встановлена після возз'єднання Західної України з УРСР. Відразу було створено перші органи радянської влади. Першим головою сільської ради був Антонюк Юхим Васильович. А секретарем комсомольської організації — Антонюк Лідія Захарівна.

Перший колгосп у селі було створено у 1947 році. У 1954 році колгосп села Коцюри було приєднано до колгоспу села Вишнів^[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 339 осіб, з яких 158 чоловіків та 181 жінка.^[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 314 осіб.^[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

У селі діють:

• будинок культури;
• магазин.
• ФАП (Фельшерсько-акушерський пункт)

Населений пункт не газифіковано, дорога з твердим покриттям, у доброму стані^[8].

Село освітлене, у 2015 р проклали нову дорогу.

У селі діє православна (УПЦ МП) церква святої рівноапостольної Марії Магдалини, споруджена коштами місцевих жителів та меценатів. Храм освячено 8 жовтня 2011 року^[9][10][11].

• «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради:
  • Архівний довідник «Книга адресова Польщи», видання 1930 р. Варшава, стор. 2230, яка зберігається у Волинському держархіві)]
• «Паспорт Вишнівської сільської ради» на офіційному сайті Любомльської районної ради
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
• Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
• Офіційний сайт Володимир-Волинської єпархії УПЦ. Версія сайту 2009 року

• Погода в селі Коцюри [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]