Офіклеїд

Офіклеїд
Класифікація	мідні духові музичні інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса	423.21
Винахідник(и)	Jean Hilaire Astéd
Діапазон	як у тромбона
	Офіклеїд у Вікісховищі

Офіклеїд (фр. ophicléide, від грец. ὄφις «змія» і грец. κλείς «засув, ключ») — мідний духовий музичний інструмент з сімейства клаппенгорнів (бюгельгорнів з клапанами^[3]), що зовні нагадує фагот^[4]. Нині вийшов з ужитку.

Запатентований 1814 року парижанином Ж. В. Асті (Jean Hilaire Asté). Являє собою підковоподібну конічну трубку з вузьким спірально відігнутим кінцем, у який вставлено чашоподібний мундштук.

Виготовлявся трьох строїв: басовий, альтовий (діапазон по 3 октави) і контрабасовий (діапазон 2,5 октави)^[4]. Найпопулярнішим був басовий офіклеїд, однак до середини XIX століття його витіснила туба; нині зрідка використовується в духових, переважно військових оркестрах деяких європейських країн (Франції, Італії) та країн Південної Америки.

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 31 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

↑ Краткий музыкальный словарь^{[недоступне посилання з Май 2019]}^{[недоступне посилання]}

↑ ^а ^б Музыкальный словарь^{[недоступне посилання з Май 2019]}^{[недоступне посилання]}

Література

Офиклеид // Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — Т. 4. — С. 136.

[3]

[4]

[1]

[2]