Сенюти

• Єсько (пол. Jesko) Сенютич (пом. між 1527 і 1533) — володимирський городничий (1513—1518); 27 червня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив його право володіння серед інших селами Вовківці, Хмелів, Вільшаниця.^[4]
  • Григорій
    • Федір (†бл. 1595) — кременецький городничий (1574—1595), войський крем'янецький (1572—1594), кальвініст, ~ Катерина Миколаївна Фірлей^[5], ревна аріянка, мали трьох синів.^[6][7]
      • Павло-Христофор (1589—1640) — покровитель аріанської секти на Волині. Навчався в Гайдельсберзькому (1603) та Лейденському (1605) університетах. 1612 став католиком і звів у Ляхівцях домініканський монастир Святої Трійці, зобов'язувався не підтримувати аріан і православних, що проживали в його володіннях. Наступного року виїхав у подорож до Італії, побував у Падуї, Римі. Після повернення до Речі Посполитої повторно став аріанином (1616), відбудував збір (молитовний дім) у Ляхівцях і заснував нові — у Корниці та Тихомлі. ~Катерина Немиричівна, дочка київського підкоморія аріанина Стефана Немирича
      • Авраам — навчався в Гайдельсберзькому (1603) та Лейденському (1605) університетах.
        • Петро — успадкував майно батька та дядька
  • Роман — королівський ротмістр, ~Анна Хомяковська^[8][9]
    • Іван Романович — волинський земянин, учасник походу князя Дмитра Вишневецького-Байди 1563 року, потрапив з ним у полон, де пробув бл. 3 років; дружина  — Марина Олехнівна Борзобагата, не дочекавшись чоловіка, вийшла за Олександра Лесоту, за це вигнав її з «двору», від неї мав сина Григорія, наступного року одружився з Ганною Хоболтовською, з якою мав дітей Івана та Оксимю^[10].

• Авраам, дружина — N.Семенська, дочка Стефана Яновича, судді гродського серадзького^[11]
• Олександр Христофор — каштелян, староста шидловецький,^[12] дружина — Тереса Констанція Опалінська, по його смерті друга дружина київського воєводи Немирича Степана (шлюб бл. 1680—1681^[13])
• Ганна — перша дружина ковельського старости Пйотра Адама Опалінського, сина Кшиштофа^[14]

Ляховецька гілка роду вигасла, імовірно, на початку 18 ст.

• Собчук В. Боротьба Сенют за спадщину Калениковичів (з історії поземельних відносин на Волині в першій і другій третинах XVI ст.) // Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 136—158.
• Тесленко І. Сенюти-Ляховецькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 534. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — T. 4. — S. 99. (пол.)

• Osoby o nazwisku «Sieniuta» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)
• Werbeń. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.