Шепіївка
село Шепіївка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Хмільницький район |
Громада | Іванівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA05120050130066233 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | раніше 1603 |
Населення | 548 |
Площа | 11,96 км² |
Густота населення | 45,82 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22421 |
Телефонний код | +380 4333 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°35′26″ пн. ш. 28°15′30″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 28.25833° сх. д. 28°15′30″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 28.25833° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 250 м |
Водойми | Снивода |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22420, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Пиків, вул. Соборна, 11 |
Карта | |
Мапа | |
Шепії́вка — село в Україні, у Іванівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 548 осіб.
Історіяред. код
27 березня 1589 р. Сигізмунд III дозволяє видати з королівської канцелярії лист короля Стефана Баторія, писаний в Городні 1585 р., про згоду смоленського воєводи Філона Кмита повернути своїй сестрі Магдалені Дубицькій після закінчення опіки спадковий маєток Овдіївку, що він назвав Шепіївкою, в Брацлавському воєводстві і ґрунти в маєтку Кам'яногірка.[1]
Князь Юрій Друцький-Гірський та його дружина, Богдана Філонівна Кмітянка-Чорнобильська, у 1603 році за 100000 фл. продали Острозькому Пиків, Глинсько, Жуків, Шепіївку, Кривошиїнці тощо[2] |
Постатіред. код
- Фарісей Анатолій Олександрович (1974—2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[3]
Приміткиред. код
Літератураред. код
- Пи́ків // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.296 (Шепіївка)
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |