Bombus humilis

Джмелем мінливим називають два види роду Bombus:

• Bombus humilis^[1],^[2];
• Bombus soroeensis^[4].

Bombus humilis зустрічається на більшій частині території Європи на захід від Росії, за винятком Ірландії та Ісландії. Цей вид зустрічається також у Туреччині^[5], на Тибетському плато, у північному Китаї, на сході та півдні Монголії та в деяких частинах Північної Кореї^[6]. У Великій Британії ареал цього виду обмежений узбережжям і крейдяними районами південної Англії^[7].

В Україні Bombus humilis поширений здебільшого у східній частині зони мішаних лісів, по всій зоні лісостепу і рідко трапляється в степовій зоні. Загалом, чисельність цього виду скрізь невисока, за винятком передгір'я та гір Криму. Цей вид також рідко трапляється в Карпатах на висоті до 1000 м над рівнем моря^[8].

B. humilis — це довгохоботковий джміль середнього розміру^[9]. Довжина самки-засновниці становить 16–18 мм, а довжина робочої особини — 10–15 мм^[10].

Груди здебільшого жовто-помаранчеві зверху й бежеві з боків, але можуть бути й темно-коричневими. Більша частина черевця теж бежева, хоча і з дещо смугастим ефектом. Як самки-засновниці, так і робочі особини зазвичай мають широку темно-коричневу смугу на верхній стороні черевця, біля переду, хоча в деяких робочих особин вона може бути відсутня^[11]. Кілька чорних волосків — може бути лише один або два — є на грудях біля основ крил^[12]. Самці схожі на самок-засновниць, але у них немає жала і вони мають довші вусики^[10].

Їхній льотний період триває приблизно з травня по вересень. Самка-засновниця виходить зі сплячки навесні і будує гніздо на поверхні землі, переважно серед пучків трави^[10]. Розмір гнізда досить малий, зазвичай воно містить менше 100 особин^[13].

• 
  Bombus humilis ssp. appeninus
• 

B. humilis віддає перевагу величезним лукам^[13]. В Центральній Азії він є альпійським видом, який мешкає на висоті 3000–3900 м^[6]. До рослин, які він відвідує, належать Trifolium pratense (конюшина лучна), Centaurea (волошка) та Vicia (вика)^[13].

Bombus humilis загрожує втрата оселищ через інтенсивне сільське господарство^[10]. Як зазначали Goulson, Hanley, Darvill, Ellis, and Knight, несприятливим фактором в північній частині його поширення (включно з Великою Британією) є те, що B. humilis, які мешкають біля краю їх широтного ареалу, недостатньо пристосовані до місцевих умов, а тому чутливі до змін оселища, особливо до втрати необроблених лугів^[9].