Глазго

Заснування

Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення в долині річки Клайд з'явилися ще в часи неоліту. Пізніше територію сучасного Глазго населяли племена кельтів. У 142—144 роках римляни спорудили в Шотландії так званий вал Антоніна з метою захистити бритів від набігів північних племен.^[20] Руїни валу збереглися на околиці Глазго досі.^[21] Заснування міста приписується християнському місіонерові святому Мунго. Згідно з легендою, 543 року він заснував монастир на березі річки Молендінар, там, де тепер розташований Кафедральний собор святого Мунго. Легенду записав близько 1185 року монах-аріограф Жослен з Фернесса; вона не підтверджена більше жодними джерелами, проте традиційно Святий Мунго вважається покровителем Глазго, а його зображення присутнє на гербі міста.^[22]

Етимологія

За часів завоювання Британії римлянами поселення на місці Глазго іменувалося Cathures. Уважається, що сучасна назва Глазго сходить корінням до бритських мов і означає «зелена лощина» (від злиття кумбрійських слів glas і cau). Перші форми цієї назви — Glasgu (згадується в 1136 році) і Glesgu (після 1175 року).^[23] Менш обґрунтована, але популярна версія, що назву місту дав сам Святий Мунго, назвавши засновану ним общину glas gu, тобто «славна сім'я».^[24]

Середні віки

До кінця XII століття Глазго став важливим релігійним центром регіону, а його населення становило 1,5 тисячі осіб.^[25] В 1136 році в присутності короля Давида I відбулося освячення кафедрального собору, зведеного на місці церкви Святого Мунго. Після пожежі собор був заново відбудований і освячений в 1197 році, а в подальші два століття реконструйований.^[26] Між 1175 і 1178 роками король Вільгельм I Лев дарував єпархії Глазго статус міста з самоврядуванням^[27]. Право вести торгівлю сприяло розвитку міста, особливо після того, як приблизно з 1190 року в його межах почав проводитися щорічний літній ярмарок, що привертав сюди торговців і ремісників.^[28] Традиція проводити ярмарок в кінці липня зберігається досі.^[29] В 1451 році указом папи Миколая V був заснований університет Глазго, що забезпечило місту статус не тільки релігійного, але й освітнього центру.^[30] В 1492 році єпархія Глазго отримала права архієпископства.^[25] Попри це, економіка Глазго в часи Середньовіччя була розвинена слабкіше в порівнянні з містами на східному узбережжі Шотландії, географічне положення яких полегшувало торгові стосунки з країнами Європи. Торгівля велася переважно з довколишніми містами та островами.^[27]

Глазго в XIV — XVIII століттях

У 1560 році рішенням Парламенту країна відкинула католицизм та прийняла протестантизм, точніше його пресвітеріанську гілку. В цілому, рух Реформації надав великий вплив Глазго, де була сильна церковна влада. У 1611 році Яків I дарував Глазго статус королівського міста, що означало безпосереднє підпорядкування міста короні. У листопаді 1638 року — незабаром після ухвалення Національного ковенанту — в кафедральному соборі Глазго була зібрана генеральна асамблея, що виступила проти політики короля Карла I зі зміни правил пресвітеріанського богослужіння. В результаті в Шотландії відбулися озброєні конфлікти — спочатку єпископські війни, а потім, в 1644 − 1647 роках, громадянська війна між ковенантерами та роялістами. На щастя, ці конфлікти практично не торкнулися міста.^[31] В 1650 році, незабаром після поразки шотландців в битві при Данбарі, у Глазго зупинявся Олівер Кромвель.^[32]

Впродовж XVI століття Глазго як і раніше був невеликим провінційним містом. Розташування на березі річки не сприяло розвитку торгівлі внаслідок її мілководдя. У 1557 році внесок Глазго в суму податків, що стягувався з міст Шотландії, становив всього 2 % (що було дуже мало в порівнянні з 25 % внеском Единбурга). Жителі міста займалися в основному різними ремеслами — ткацтвом, дубленням шкір, виробництвом меблів, гончарством тощо. Зростання економіки почалося після об'єднання Англії та Шотландії під владою короля Якова I в 1603 році. ^[31] Бурхливому розвитку не перешкодили ані епідемія чуми 1647 року, ані пожежі 1652 і 1677 років (під час першої була спалена майже третина міста).^[33] До середини XVII століття Глазго посунув сусідній Перт з четвертого місця за обсягом торгівлі в країні, а в 1670 році, обігнавши Данді та Абердин, поступався лише столиці Шотландії — Единбургу.

Економічному зростанню сприяло безліч чинників. Зовнішня торгівля почала розвиватися після того, як в 1668 році в селі Ньюарк (сучасна назва — Порт-Глазго), де гирло річки було ширше, за ініціативою міської ради був побудований порт для обслуговування потреб купців Глазго. З 1674 року, з прибуттям в порт першого вантажу тютюну, почалася трансатлантична торгівля.^[32] В колонії своєю чергою відправлялися кораблі з вугіллям, тканинами та іншими товарами. У той же період почалося зростання індустрії:

• 1667 — відкрилися миловарні та цукрово-рафінадна фабрика;
• 1680—1730 — було налагоджено паперове, скляне та цегляне виробництво;
• 1711 — в Гріноку почала функціювати перша корабельня, яка обслуговувала Глазго та довколишні міста;
• 1736 — відкрилися фабрики з виробництва пресованого тютюну, ткацька та металургійна фабрики;
• 1740 — запрацювали фарбувальні майстерні.

Змінювалася й зовнішність міста. Після спустошливих пожеж влада заборонила використання деревини, тому з того часу будинки зводилися тільки з каміння та за єдиним зразком.^[34] В 1636 році було побудовано будівлю муніципалітету, в 1649 і 1661 роках відкриті відповідно шпиталь Гатчесона та бібліотека при університеті Глазго. Перша міська газета — Glasgow Courant — почала друкуватися з 1715 року. Даніель Дефо, що побував в Глазго в 1723 році, залишив опис міста в книзі «Подорож по всьому острову Велика Британія»:

Поза всяким сумнівом, Глазго — прекрасне місто. Головні вулиці хороші та просторі, а забудовані краще, ніж де б то не було. Всі будівлі — кам'яні та зазвичай поєднуються одна з одною як заввишки, так і зовнішністю фасадів. Їх нижні поверхи зазвичай спираються на квадратні доричні колони, а не на круглі стовпи, що додає як міцності, так і краси будівлям. Зведення між ними ведуть в лавки. Одним словом, це найчистіше, красиве та найкраще влаштоване місто Британії, за винятком Лондона. [35]

До кінця XVIII століття найквітучішими галузями стали металургія, імпорт тютюну — до 47 мільйонів фунтів щорічно,^[34] — і виробництво тканини (особливо Глазго відоме тонким батистом).^[31] За півстоліття з 1755 року населення зросло втричі, склавши до 1801 року 77 тисяч осіб. З провінційного міста Глазго перетворилося на індустріальний центр регіону, а на початок XIX століття стало найшвидще зростаючим містом Великої Британії.^[34]

Глазго в XIX столітті

У XIX столітті населення продовжувало зростати швидкими темпами, переважно за рахунок ірландських емігрантів. Майже третина з них осіла в селах на околицях Глазго та була зайнята в текстильній промисловості. Інші заполонили нетрі, наймалися на фабрики і ферми. Наслідком збільшення емігрантів стали перенаселення та антисанітарія в бідних кварталах, що призводило до епідемій віспи, висипного тифу та холери.^[36]

Клімат

Погода в Глазго формується під впливом теплих повітряних потоків з океану, де протікає тепла течія Гольфстрим. Тому температури в Глазго вищі, аніж в містах, що розташовані на тій же широті на континенті. Клімат відрізняється помірністю, проте погода достатньо мінлива. Зими теплі й вологі, літо — прохолодне (максимальна температура липня зазвичай не перевищує 20 °C). Для Глазго характерні західний вітер і підвищена (в порівнянні з іншими регіонами Шотландії) хмарність.^[37] Найнижча температура (−15 °C) була зафіксована 15 лютого 1936 року^[38] Найвища температура (45 °C) була зафіксована 31 липня 1900 року^[38]

Населення в 1960-х роках досягало 1,1 млн осіб, але зараз скоротилося до 578 тис. осіб. Проте Глазго залишається найбільшим містом Шотландії. За даними перепису населення 2001 року, чоловіки становлять 47,07 % населення, а жінки 52,93 %. Відсоток повнолітніх жителів, що не одружені, значно вищий, аніж у середньому по Шотландії, і становить 40,98 %. Відсоток жителів, що володіють гельською мовою, становить 0,94 %.^[42]

Демографічні дані

Етнічний склад

Хоча, згідно з переписом, переважну більшість міського населення складають шотландці — 89,62 %, — Глазго можна назвати найбагатонаціональнішим містом Шотландії. Тут найвища в країні чисельність кольорового населення. Особливо велика пакистанська діаспора (половина від усіх пакистанців Шотландії — 15 тисяч осіб). Крім того, у Глазго проживає 4,11 % англійців, 1,59 % ірландців, 1,07 % уродженців країн Європи, 0,72 % індусів (чверть загальношотландської кількості), 0,67 % китайців, 0,31 % темношкірих, 0,17 % валлійців, 0,04 % вихідців з Бангладешу, а також нечисленні групи представників інших національностей.^[42][44]

Релігія

Згідно з опитуванням, проведеним під час перепису населення, релігійні вірування в Глазго розподіляються таким чином. Дві третини населення вважають себе християнами, причому 31,5 % від загального числа — це прихильники церкви Шотландії, а 29,2 % — католики. Трохи менше чверті населення — атеїсти (22,7 %). Частки прихильників інших конфесій достатньо невеликі — це 3,1 % мусульман, 0,4 % сикхів, 0,2 % буддистів, 0,2 % юдеїв і 0,2 % індуїстів.^[45]

У місті чотири християнські кафедральні собори (собор Святого Мунго, собор Святого Андрія, собор діви Марії та собор Святого Луки), 13 мечетей ^[46] (і зокрема найбільша в Шотландії), 7 синагог. Крім того, є індуїстський храм, а у 2007 році був побудований храм для прихильників сикхізму.^[47]

Глазго складається з 21 адміністративного округу, від кожного з яких обирається 3 або 4 члени міської ради:^[48]

Вест-Енд

Це космополітична частина міста є зосередженням модних кафе, барів, дорогих магазинів, клубів, ресторанів і готелів^[49]. Головна вулиця — Байрс-Роуд. В межах Вест-Енду розташовані: університет Глазго (його головна визначна пам'ятка), парк Келвінгроув, штаб-квартира телекомпанії ВВС Scotland, ботанічний сад, Шотландський виставковий центр, спортивна арена Келвін-Гол і декілька музеїв — галерея Келвінгров, галерея Гантера та музей транспорту, який, втім, у 2009 році перемістився до гавані, у нову будівлю за проєктом Захи Хадіда.^[50] У Вест-Енді влаштувалися більшість студентів міста^[51]. Щорічно в червні його територія стає місцем проведення фестивалю Вест-Енд, найбільшої фестивальної події року^[52].

Іст-Енд

Головними орієнтирами цієї старої частини міста є годинникова башта Трон-Стіпл і собор Святого Мунго.^[53] На пагорбі поблизу від собору розташоване міське кладовище, з 1831 року є місцем поховання видатних містян. В центрі кладовища знаходиться статуя шотландського релігійного реформатора Джона Нокса. Інші визначні пам'ятки — маєток Прованд, ринок Баррас, концертний зал Берровленд, старий міський парк Глазго-Грін (де, починаючи з XII століття, проводиться щорічний ярмарок) і футбольний стадіон Селтік-Парк.^[54] На жаль, крім іншого в Іст-Енді зосереджені найбідніші квартали міста.^[55]

Панорама Глазго

Середньовічна архітектура Глазго практично не збереглася, за винятком кафедрального собору Святого Мунго. У минулому його оточувала безліч церковних споруд, з яких нині залишився маєток Прованд. На жаль, на відміну від Единбурга, у сучасному Глазго можна зустріти достатньо мало споруд, споруджених раніше XIX століття. Найпримітніші з них — годинникова башта Трон-Театр, що збереглася з 1529 року, башта муніципалітету та будівля Торгового дому, побудована в 1791—1794 роках архітектором Робертом Адамом.^[56]

Значна частина архітектурної спадщини міста належить до XIX та початку XX століття, коли Глазго по праву вважався другим містом Британської імперії. Будинки цього періоду збудовані в найрізноманітніших стилях, від венеційського до неокласичного. Будівля Ка-д'Оро (1872), що є яскравим прикладом венеційського стилю та спроєктована архітектором Ганіменом під враженням від однойменного палацу в Венеції.^[57]

Архітектори, що зіграли значну роль в зміні зовнішності міста:

• Олександр Томсон — спроєктував ряд споруд в неогрецькому стилі (за пристрасть до якого його називали греком), зокрема Каледонську церкву (1857);
• Чарльз Ренні Макінтош — один з засновників стилю Арт Нуво в Шотландії, за проєктом якого були побудовані: Школа мистецтв (1899), церква Квінс-Кросс (1899), будинок Прихильників мистецтва (1901) та багато інших будівель;
• Джордж Гілберт Скотт — творець кафедрального собору діви Марії (1893);
• Норман Фостер — автор проєкту концертного залу Клайд, відомішого під назвою Броненосець (1997).

Музеї та галереї

Найзначніша колекція живопису та об'єктів мистецтва представлена в галереї Келвінгроув, най відвідуванішому музеї Шотландії. Серед його експонатів — полотна Рембрандта, Рубенса, Тіціана, Деґа, Ван Гога, Моне, Пікассо, Далі.^[58] Не менш примітне зібрання Баррела. Близько 9 тисяч експонатів, в 1944 році дарованих місту підприємцем і філантропом Вільямом Баррелом, ілюструють мистецтво різних країн і епох — це роботи майстрів Стародавнього Китаю, Єгипту, Греції та Риму, полотна імпресіоністів (у тому числі Дега й Сезанна), скульптура, предмети середньовічного та ісламського мистецтва, колекція зброї, гобелени та вітражі.^[59] Інші музеї та галереї Глазго:

• Галерея сучасного мистецтва (серед експонатів — роботи Воргола та Гокні)
• Художня галерея Гантера
• Галерея Маклеллана
• Народний палац
• Маєток Поллока
• Музей релігійного життя та мистецтва Святого Мунго
• Шотландський національний музей сільського життя
• Шотландський музей футболу
• Шотландський музей школи

Фестивалі

В Глазго фестивалі проводяться впродовж всього року. Найзначніші з них:

• Celtic Connections — фестиваль кельтської музики, проводиться починаючи з 1994 року в січні;
• Міжнародний джазовий фестиваль — проводиться починаючи з 1989 року в червні;
• Фестиваль Вест-Енд — проводиться починаючи з 1996 року в червні. Найбільша фестивальна подія року, що включає виступи вуличних театрів, музичні і танцювальні заходи, карнавальні ходи, паради та ін.;^[52]
• Фестиваль Мерчант-Сіті — проводиться починаючи з 2002 року у вересні;
• Glasgay — фестиваль мистецтв геїв, лесбійок, бісексуалів та трансгендерів, проводиться починаючи з 1997 року в листопаді.

ЗМІ

В Глазго базується значна кількість офісів різних ЗМІ, як міських, так і регіональних.^[60] Зокрема, це:

• Штаб-квартира телекомпанії BBC Scotland, шотландського підрозділу BBC, і радіостанції BBC Radio Scotland
• Головні офіси газет Daily Record, що розповсюджуються на території Шотландії, Evening Times, Sunday Mail і The Herald
• Регіональні редакції британських газет The Sun, Daily Mail, The Times і The Sunday Times
• Редакції місцевих міських газет The Digger, The Glaswegian, The Glasgow East News

Бібліотеки

У місті є 37 публічних бібліотек^[61] і, зокрема, найбільша довідкова бібліотека Європи — бібліотека Мітчелла, заснована в 1877 році за заповітом тютюнового магната Стівена Мітчелла. Її фонди містять 1,3 мільйона книг і 35 тисяч мап, а також фотографії, мікрофільми та архів газет.^[62]

У Глазго розташовані 184 початкові школи та 29 середніх шкіл,^[63] а також 34 школи, у яких навчаються діти з особливими освітніми потребами.^[64] У декількох школах викладання ведеться гельською мовою.^[65]

ВНЗ міста:

• Університет Глазго — заснований в 1451 році, є другим за датою заснування в Шотландії (після Сент-Ендрюського). На 9 факультетах університету навчається понад 23 тисячі студентів;^[66]
• Університет Стратклайда — заснований в 1796 році, на його 5 факультетах навчається понад 25 тисяч студентів;^[66]
• Університет Каледонії (Глазго) — заснований як коледж в 1875 році, отримав статус університету в 1993 році, на 3 його факультетах навчається понад 17 тисяч студентів^[66].

Крім університетів в місті є ряд коледжів і академій — Шотландська королівська академія музики та драми, Школа мистецтв, Морський коледж, Коледж комерції та інші. За кількістю студентів — 168 тисяч осіб — Глазго займає перше місце в Шотландії та друге в Великій Британії (після Лондона).^[67]

Футбол

Глазго — батьківщина футбольних клубів «Селтік», «Рейнджерс» і «Партік Тісл», а також любительського клубу «Квінз Парк», що виступає в другому дивізіоні шотландської футбольної ліги. Крім них в Глазго базувалося ще 6 клубів — «Клайд» (нині в Камбернолді) та «Терд Ланарк», «Камбусленг», «Порт-Глазго Атлетік» (нині в Порт-Глазго), «Кавлерс» і «Клайдсдейл», що припинили своє існування. Три футбольні стадіони Глазго займають перші місця за місткістю серед футбольних стадіонів Шотландії — це Селтік Парк, Гемпден-Парк і Айброкс-Парк (місткість відповідно 60 832, 52 670 і 51 082 осіб). Примітний той факт, що Глазго був місцем проведення першого у світі міжнародного футбольного матчу, що відбувся 30 листопада 1872 року. Цього дня на полі зустрілися збірні Англії та Шотландії зіграли внічию з рахунком 0:0.^[68]

Ігри Співдружності

Разом з містом Абуджа (Нігерія) Глазго претендував на право прийняти у себе Ігри Співдружності 2014 року. Крім іншого, підставою є наявність вже побудованих спортивних споруд — стадіон Гемпден-Парк, Міжнародний водний центр в Толлкроссі, Національна крита спортивна арена та велодром парк Келвінгроу. У планах — будівництво Шотландської національної арени на території Шотландського виставкового центру (SECC). Заявлена програма ігор включає 17 видів спорту: бадмінтон, бокс, боротьба, боулінг на траві, велоспорт, водні види спорту, гімнастика, дзюдо, легка атлетика, настільний теніс, нетбол (серед жінок), регбі (серед чоловіків), сквош, стрільба, тріатлон, важка атлетика, хокей.^[69] Шотландія вже двічі була господарем Ігор Співдружності — у 1970 і 1986 роках ігри проводилися в Единбурзі).^[70]

Метрополітен

Метрополітен Глазго був відкритий 14 грудня 1896 року, і є третім найстарішим метрополітеном після Лондонського та в Будапешті. Початково використовувався єдиний кабель який приводився в рух паровою машиною, але в 1935 році коли лінія перейшла до власності міста через нерентабельність лінія була електрифікована, але ніколи не була подовжена. В 1977—1980 роках метро було повністю реконструйовано. Одна станція (Merkland Street) була закрита, її замінили на нову станцію Partick, були перебудовані тунелі й станції. Метрополітен називався спочатку Glasgow District Subway, в 1936 році метрополітен був перейменований на Glasgow Underground. Багато жителів Глазго продовжували називати підземку — сабвей. У 2003 році історичну назву Glasgow Subway було повернуто.

Повітряний транспорт

Глазго обслуговують 2 міжнародні аеропорти:

• Міжнародний аеропорт Глазго (GLA) — розташований за 13 км на захід від міста. Є найбільшим аеропортом Шотландії. Здійснює вильоти за більш ніж 80 напрямками. Обсяг пасажирських перевезень складає більше мільйона осіб щомісячно^[71] і безперервно підвищується, у зв'язку з чим в січні 2007 року парламентом Шотландії було ухвалено рішення запустити залізничну лінію від центрального вокзалу Глазго до аеропорту. Будівництво почалось у 2008 році, а відкриття лінії намічене на 2010 рік.^[72] 30 червня 2007 року в Міжнародному аеропорту Глазго була здійснена спроба теракту.^[73]
• Аеропорт Прествіка (PIK) — розташований за 46 км на північний захід від міста в околицях Прествіка. Здійснює вильоти за 27 напрямками^[74] і займає третє місце за обсягом авіаперевезень в Шотландії.^[75]

Крім основних аеропортів існує менше за розміром льотне поле в околицях Камбернолда (за 29 км на північний схід від міста).

• Френк Ллойд (1886—1960) — американський кінорежисер та сценарист
• Алекс Грей (1899—1986) — канадський хокеїст.
• Еван Стюарт (*1957) — шотландський актор.

• Крейг Армстронг — кінокомпозитор («Мулен Руж!», «Реальна любов», «Рей»)
• Біллі Бойд — актор («Володар перснів»)
• Джек Брюс — бас-гітарист групи Cream
• Роберт Карлайл — актор («На голці»)
• Бенні Лінч — боксер
• Сер Томас Ліптон — засновник марки чаю Lipton
• Сер Джон Александер Макдональд — перший прем'єр-міністр Канади
• Алістер Маклін — письменник, автор гостросюжетних романів
• Чарльз Ренні Макінтош — архітектор
• Чарльз Макінтош — хімік, винахідник плаща-макінтоша
• Гордон Макленнан — політик, в 1976—1989 роках очолював Комуністичну партію Великої Британії
• Марк Нопфлер — музикант, співак, композитор, засновник групи Dire Straits
• Алан Пінкертон — засновник відомого детективного агентства
• Сер Вільям Ремзі — хімік і фізик, лауреат Нобелівської премії з хімії 1904 року
• Джиммі Сомервілль — співак, засновник групи Bronski Beat
• Сер Алекс Фергюсон — футболіст, тренер Манчестер Юнайтед
• Джеймс Джордж Фрейзер — антрополог, фольклорист і історик релігії
• Дерек Шульман — музикант, вокаліст групи Gentle Giant
• Ендрю Юр — економіст
• Ангус Янг — гітарист і автор пісень групи AC/DC
• Білл Патерсон — шотландський актор
• Джерард Батлер — актор

Глазго — батьківщина низки популярних музичних груп: Belle & Sebastian, Franz Ferdinand, The Fratellis, Mogwai, Primal Scream, Simple Minds, Texas, Travis^[76]

• Гавана,  Куба
• Турин,  Італія
• Нюрнберг,  Німеччина
• Миколаїв, Україна
• Марсель,  Франція^[77]
• Далянь,  КНР
• Лахор,  Пакистан^[78]
• Вифлеєм,  Палестина^[79]
• Монпельє,  Франція
• Барселона,  Іспанія
• Монреаль,  Канада

• 5805 Ґлазґо — астероїд, названий на честь міста^[80].