Заха Хадід

Народилася у Багдаді (Ірак) у 1950 році в родині колишнього Міністра фінансів Іраку Мохаммада Хадіда, який був на посаді у 1958—1963 рр. Здобула науковий ступінь з математики у Американському Університеті в Бейруті перед переїздом на навчання до лондонської Школи Архітектури при Асоціації Архітектури. Після закінчення школи працювала зі своїми колишніми викладачами Ремом Колгасом та Елією Зенгелісом у роттердамському архітектурному бюро Office for Metropolitan Architecture, ставши однією з його співзасновників у 1977 році.

Дипломний проєкт Заги Хадід називався «Тектонік Малевича» (К. Малевич (1878—1935) ). У змісті проєкту відобразилися мистецькі ідеї іншого вихідця з України харків'янина В. Татліна (1885—1956).

У 1980 році відкрила у Лондоні власне архітектурне бюро Zaha Hadid Architects. Протягом 1980-их викладала у Асоціації Архітектури та інших престижних закладах у всьому світі. Керувала кафедрою Кендзо Танге у Вищій Школі Дизайну при Гарвардському Університеті, кафедрою Саллівена у Школі Архітектури при Іллінойському університеті в Чикаго.

Будинки за проєктам Захи Хадід зведені в різних країнах світу — від Німеччини і Італії до Гонконгу і Азербайджану. Серед її проєктів — лондонський олімпійський комплекс водних видів спорту, оперний театр в Гуанчжоу (Китай), Центр Гейдара Алієва у Баку, також вона розробила проєкт одного з стадіонів для чемпіонату світу з футболу у Катарі у 2022 році^[8].

Заха Хадід — перша жінка, нагороджена Прітцкерівською премією, а також перша і єдина жінка, що отримала Королівську золоту медаль RIBA.

31 березня 2016 року в 65-річному віці померла від серцевого нападу в Маямі, де лікувалася від бронхіту.

• Прітцкерівська премія (2004);
• Стерлінгівська премія (2010, 2011);
• Королівська золота медаль RIBA (2016);
• Дама-командор Ордена Британської імперії.

• 
  Пожежна станція «Вітра» у Вайль-на-Рейні, Німеччина (1991–93)
• 
  Бергісельська^[en] вежа для лижних стрибків, Інсбрук, Австрія (1999-2002)
• 
  Центр сучасного мистецтва, Цинциннаті (1997-2003)
• 
  Науковий центр «Phæno»^[en], Вольфсбург, Німеччина (2000-2005)
• 
  Науковий центр «Phæno»^[en] усередині
• 
  Адміністративна будівля заводу BMW у Лейпцигу, Німеччина (2001-2005)
• 
  Одна з будівель музею «Ordrupgaard»^[en], Копенгаген, Данія (2001-2005)

• 
  Мостовий павільйон у Сарагосі, Іспанія (2005–2008)
• 
  Інтер'єр Національного музею 21-го століття^[en] у Римі, Італія (1998–2010)
• 
  Оперний театр Гуанчжоу, Гуанчжоу, Китай (2003–2010)

• 
  Музей Ріверсайд^[en], Глазго, Шотландія (2004–2011)
• 
  Центр водних видів спорту, збудований до Літніх олімпійських ігор 2012 року, Лондон (2005–2012)
• 
  Музей мистецтв Бродів^[en] у Східному Лансінгу, Мічиган (2007–2012)
• 
  Галактичне СОХО у Пекіні, Китай (2008–2012)