Абіх Герман Вільгельмович
Абіх Герман Вільгельмович (Отто Вільгельм Герман фон Абіх, нім. Otto Wilhelm Hermann von Abich; 11 грудня 1806, Берлін — 2 липня 1886, Відень) — німецький геолог, натураліст і мандрівник; академік з 1853 року і почесний член з 1866 року Петербурзької академії наук. Один із мінералів названо абіхитом, на честь вченого[6].
| Абіх Герман Вільгельмович | |
|---|---|
| нім. Otto Wilhelm Hermann von Abich | |
.jpg) | |
| Народився | 11 грудня 1806[1][2][…] Берлін, Королівство Пруссія[4][2][…] |
| Помер | 1 липня 1886[2][5] (79 років) Відень, Австро-Угорщина[4][2][…] |
| Поховання | Кобленц |
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Пруссія Російська імперія |
| Діяльність | геолог, професор, ботанік, мінералог |
| Alma mater | HU Berlin |
| Галузь | геологія |
| Заклад | Тартуський університет |
| Науковий керівник | Александер фон Гумбольдт |
| Членство | Прусська академія наук Петербурзька академія наук |
| Батько | Heinrich Carl Wilhelm Abichd |
| Нагороди | |
 Абіх Герман Вільгельмович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився 11 грудня 1806 року в місті Берліні (нині Німеччина). Його батько був гірничим радником, мати — дочкою хіміка Мартіна Клапрота. Вивчав природничі науки в Берлінському університеті, був учнем Александера Гумбольдта, Карла Ріттера, Леопольда Буха. 1831 року, по закінченню університету, захистив у ньому дисертацію з мінералогії та здобув ступінь доктора філософії.
Протягом 1833—1836 років в Італії вивчав активні й згаслі вулкани — Везувій, Етну, Стромболі та інші. У 1841—1844 роках — ординарний професор кафедри геології та мінералогії Дерптського університету. З весни 1844 року перебував у відрядженні на Південному Кавказі, де всебічно дослідив руїни давньої вірменської столиці Ані й склав перший детальний план городища. У подальшому до 1876 року велику частину часу провів у постійних наукових подорожах країнами Кавказу, горами Вірменії, Північної Персії з метою метеорологічних і гіпсометричних спостережень, а також дослідження будови ґрунту, мінеральних багатств, фізичної географії, етнографії та історії цих областей. Одним з перших поставив хімічні проблеми в петрографії і вказав на значення польового шпату для вивержених порід.
1877 року переїхав до Відня, де зайнявся зведенням і виданням своїх праць. Помер у Відні 2 липня 1886 року. Похований у місті Кобленці (нині земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина)[6].
Праці
Науковий доробок вченого становить понад 200 опублікованих статей та монографій, неопубліковані рукописи, листи і подорожні нотатки, архівні матеріали та палеонтологічні колекції, що зберігаються в архівах і музеях Росії, Німеччини та Австрії[6]. Серед праць:
Примітки
Література
- Абих // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.;
- Абих, Герман Вильгельм // Биографический словарь деятелей естествознания и техники / А. А. Зворыкин. — Москва : Большая советская энциклопедия, 1958. — Т. 1. — С. 6. (рос.);
- Абих Вильгельм Герман // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Н. В. Вергельська. Абіх, Отто Вільгельм Германн фон // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.