Інвернесс

Інвернесс розташовано на північному сході Шотландії в гирлі річки Несс, що впадає в затоку Морі-Ферт. З місцем розташування міста пов'язана його назва — в перекладі з гельської вона означає гирло (або злиття) річки Несс.

Як і весь терен Британських островів, Інвернесс має океанічний клімат. Клімат затоки відносно м'який, місто перебуває в дощовій тіні переважаючих західних вітрів, у підсумку тут менше дощу і більше сонця, ніж на решті території Шотландії. Середня температура 5-12 °C, кількість опадів — 732 мм^[1][2]. і має рівно розподілені опади цілорічно. Згідно класифікації Кеппена клімат належить до підтипу «Cfb» (морський клімат західного узбережжя/океанічний клімат)^[3]

У VI столітті до н. е. територію, де нині стоїть Інвернесс, населяли племена піктів. Відомо, що в декількох кілометрах на захід від сучасного міста знаходилася цитадель піктського короля Бруде I, якого приблизно в 565 року відвідав чернець Святий Колумба, проповідник християнства в Шотландії^[4]. Вважається, що перший замок Інвернесса, що був дерев'яною фортецею, було побудовано приблизно в 1057 році за наказом короля Малкольма III і згодом зруйнований королем Робертом Брюсом. Вільям Шекспір у п'єсі «Макбет» описав замок як резиденцію короля Макбета та місце загибелі Дункана I, що, втім, не відповідає реальним подіям^[5].

У 1214 році король Вільгельм Лев надав Інвернессу чотири хартії, одна з яких дарувала йому статус королівського міста. У ті часи Інвернесс був досить процвітаючим портом, жителі якого займалися в основному рибальством. У 1233 році в місті було засновано домініканський монастир, а в середині XIII століття через річку Несс було перекинуто міст. У XV столітті Інвернесс пережив два спустошливих набіги — у 1411 році, незадовго до битви при Гарлоу, він був сильно пошкоджений пожежею, влаштованою за наказом Дональда Макдональда, лорда Островів, потім, у 1428 році, його пограбував й частково зруйнував Олександр Макдональд, лорд Островів^[6].

У 1562 році за розпорядженням Джорджа Гордона, 4-го графа Гантлі, видного політичного діяча тих років, королеві Марії Стюарт було відмовлено у доступі в замок Інвернесса (на той час він був заново відбудований з каменю). Відкрита непокора графа призвела до того, що прихильники королеви з кланів Фрейзер й Манро захопили замок, повісили його коменданта, а самого Гантлі звинуватили в зраді^[4][5]. У 1644 році замість дерев'яного моста через Несс, що зруйнувався, було побудовано міст із каменю, який проіснував аж до 1849 року, поки не був зруйнований під час повені.

У середині XVII століття за часів протекторату Олівера Кромвеля на околиці міста за його наказом була зведена цитадель, яка вже у 1662 році була практично повністю розібрана задля будівництва шпиталю (збереглася лише годинникова башта). 16 квітня 1746 року неподалік від Інвернесса відбулася битва при Каллодені. У цій битві шотландське ополчення Карла Едуарда Стюарта було розбите англійцями під проводом герцога Камберлендського^[6].

У XVIII столітті Інвернесс залишався досить процвітаючим портовим містом. Найважливішими галузями економіки були пивоварна промисловість та виробництво віскі, а у XIX столітті розпочався розвиток суднобудування, дублення шкір, вівчарства та експорту вовни. 1882 рік було ознаменовано відкриттям Каледонського каналу, який зв'язав Інвернесс із західним узбережжям Шотландії. У 1855 році в місті з'явилося перше залізничне сполучення^[6]. 7 вересня 1921 року в Інвернесі відбулося екстрене засідання Кабінету міністрів Великої Британії — єдине в історії, що відбулося за межами Лондона, — коли прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж, у той час перебував на відпочинку на півночі Шотландії, ініціював зустріч уряду, щоб обговорити критичну ситуацію, пов'язану з боротьбою за незалежність в Ірландії^[7].

У XX столітті місто досить активно розвивалося — за століття його населення зросло більш ніж удвічі, склавши до початку XXI століття більше 50 000 мешканців. У 2000 році Інвернесс офіційно отримав статус міста.

Населення Інвернессу зросло з 40 949 в 2001 році до 46 870 в 2012 році. Інвернесс — одне з найбільш швидкозростаючих міст Європи^[8], та займає п'яте місце з 189 британських міст за якістю життя, що є найвищою з усіх шотландських міст^[9].

У місті розташовано Університет Північно-Шотландського нагір'я та островів

У недавньому минулому Інвернесс зазнав бурхливого економічного зростання: між 1998 та 2008 роками Інвернесс та решта центрів гірських районів Шотландії показали найбільше зростання середньої економічної продуктивності на людину в Шотландії та другий найбільший приріст у Великій Британії в цілому, зі збільшенням на 86 %.^[10]

Від єдиного залізничного вокзалу Інвернесса відходять поїзди до Перта, Единбурга, Глазго, Лондона, Абердина, Терсо, Віка і Кайл-оф-Лохалша.

Інвернесс має власний аеропорт за 15 км від міста, звідки виконуються рейси на Лондон, Манчестер, Белфаст.

Порт Інвернесса розташовано в гирлі річки Несс, він обслуговує до 300 суден на рік.

Шейла Гіллан (*1987) — шотландська акторка і колишня модель, найкраще відома завдяки ролі Емі Понд у серіалі Доктор Хто.