Х-69
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Х-69 — російська високоточна малопомітна крилата ракета класу «повітря-поверхня». Х-69 є подальшим розвитком ракети Х-59. Призначена для ураження наземних стаціонарних цілей та надводних об'єктів, і які не мають радіолокаційного, інфрачервоного та оптичного контрасту до навколишнього фону.[1]
| Х-69 | |
|---|---|
 Х-69 на виставці «Армія-2022» | |
| Тип | Крилата ракета |
| Походження | Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 2024 |
| Оператори |  Росія |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | з 2022 — |
| Характеристики | |
 Х-69 у Вікісховищі | |
Історія
Ракету Х-69 розробило МКБ «Радуга». Наразі (лютий 2024 р.) відсутні дані про проходження випробувань, постановки на озброєння та кількість вироблених ракет.
Ракету Х-69 вперше публічно показали на міжнародному воєнному форумі «Армія-2022» який проходив у серпні 2022 року.[2] А 11 листопада 2023 року росіяни представили свою нову ракету Х-69 на міжнародній виставці Dubai Airshow 2023 що проходила в Дубаї[3].
Ймовірно за основу в створенні Х-69 було взято Х-59МК2 (оновлена) або просто перейменована, бо характеристики досить подібні як і зовнішній вигляд (станом на лютий 2024 року).[1]
Опис
Зовні ракета Х-69 як і Х-59МК2 (оновлена) за формою має квадратний у перерізі корпус, пристосований для розміщення у внутрішньому відсіку озброєння літака. Ракети розміщуються в середині фюзеляжу на вузлах підвіски УВКУ-50У/Л при внутрішньофюзеляжному розміщені.[4] Ракета Х-69 має дещо спрощений ніс (за формою) порівнянні з Х-59МК2 (оновлена), але в усьому іншому це візуально однакові ракети.
Ракета має комбіновану систему навігації та управління — автономну інерційну систему з коригуванням курсу за даними супутника навігації ГЛОНАСС і GPS NAVSTAR та оптико-електронну систему (DSMAC) самонаведення за записаною до пам'яті ракети еталонною картою місцевості.[2][1] Модулі ГЛОНАСС-корегування ракети мають антени «Комета-М» з вузькою діаграмою направленості, екранованою в нижній напівсфері. Така конструкція має забезпечити стійкість до перешкод з боку наземних засобів РЕБ L-діапазона противника.[4]
Характеристики[5][1][2][4]
В таблиці наведено характеристики ракети Х-69 та Х-59МК2 (оновлена) яка ймовірно була базовою версією.
| Х-59МК2 («оновлена») | Х-69 | ||
|---|---|---|---|
| Довжина, м | 4,2 | ||
| Розмах крила, м | 2,45 | ||
| Діаметр, м | 0,4×0,4 (у похідному положенні) | ||
| Стартова маса, кг | 770 | 710 | |
| Бойова частина | проникна фугасно-кумулятивна, касетна або ядерна (варіант для Ту-160 розробки «РФЯЦ-ВНДІЕФ»[6] | ||
| Маса БЧ, кг | Проникної | 310 | 310 |
| Касетної | 310 | 310 | |
| Двигун | ТРДД-50Б (Виріб 37-04) | ТРДД-50Б | |
| Система управління та наведення | БІНС + супутникова + електронно-оптична | супутникова ГЛОНАСС + електронно-оптична | |
| КІВ, м | 3-5 | 3-5 | |
| Швидкість ракети | 750—1000 км/год | 700—1000 км/год | |
| Найбільша дальність пуску, км | 290 | 290-400[7] | |
| Найменша дальність пуску, км | - | - | |
| Висота польоту, м | 50-300 | 25-70 | |
| Висота пуску, м | 200-11000 | ||
| Сектор пуску | ±45° | ||
| Швидкість носія, км/год / М | 600—1100 / 0,5-0,9 | ||
| Носії: | Су-30, Су-34, Су-35, Су-57 | Су-34, Су-35С, МиГ-35С, МиГ-29К, Су-30МК, Су-57, Су-75 та інші | |
Бойове застосування
Російсько-українська війна
7 лютого 2024 року росіяни застосували саме цю ракету під час масованого ракетного обстрілу України[8]. Видання The War Zone повідомило, що росіяни використали саме ці ракети[9].
18 лютого 2024 року Су-57 у супроводі двох літаків Су-35 завдав ракетного удару по українських цілях. Джерела припускають, що літак використовував передову малопомітну крилату ракету Х-69, спеціально розроблену для платформи Су-57. Ракета не потрапила в ціль та впала у відкриту місцевість. Також зазначається, що росіяни використали новітні Су-57 під час ракетного удару по Україні, щоб зняти військово-пропагандистський фільм на тлі виборів президента РФ[10].
11 квітня 2024 року, під час масованого ракетного обстрілу України, було використано Х-69 для обстрілу обстрілу Трипільської ТЕС[7]
Оператори
Росія — країна-виробник
