Ієн Голм

Ієн Голм народився 12 вересня 1931 року в місті Гудмейс, графство Ессекс у Великій Британії, в шотландській сім'ї Джин Вілсон Голм і Джеймса Гарві Катберта^[7]. Його мати була медсестрою, а батько — психіатром, який працював керівником в психіатричній лікарні West Ham Corporation Mental Hospital і був одним з піонерів лікування хворих електричним шоком^[8][9][10]. У Ієна був старший брат Ерік, який помер у 1943 році. Голм отримав освіту в незалежній школі Чігвелл в Ессексі. Після виходу на пенсію його батьки переїхали в Вортінг, де Ієн вступив в любительське театральне товариство^[11].

Під час одного з візитів до стоматолога Ієн Голм познайоився з актором Генрі Бейнтоном^[en], який згодом допоміг молодому таланту поступити до Королівської академії драматичного мистецтва, де він почав навчання у 1949 році. Але після закінчення року Голму довелося відкласти на деякий час навчання і піти на службу до армії, де йому було присвоєно звання єфрейтора.

Актор відійшов з життя в одному з лондонських шпиталів в оточенні сім'ї, повідомив The Guardian його агент.

У середині 1950-х Ієн Голм почав грати на сценах британських театрів. Декілька років він був зіркою Королівського шекспірівського товариства (англ. Royal Shakespeare Company), перш ніж його помітили на телебаченні і в кіно^[11]. У 1965 році актор зіграв Річарда III в серіалі виробництва BBC про Війну Червоної та Білої троянд, і поступово зробив собі ім'я з невеликими ролями в таких фільмах як «О, яка дивовижна війна» (1969), «Микола і Олександра» (1971), «Марія, королева Шотландії» (1971) і «Молодий Вінстон» (1972). У 1977 році Голм з'явився в телевізійному міні-серіалі «Ісус з Назарета» у ролі саддукея Зари, і наступного року зіграв письменника і драматурга Джеймса Баррі в телесеріалі BBC «Втрачені хлопчики» (англ. Lost Boys), в якому його син Барнабі зіграв молодого Джорджа Ллевеліна Девіса^[en].

У кіно Ієн Голм дебютував у 1958 році роллю у стрічці «Дівчата біля моря». Перша роль в кіно Ієна Голма, яка принесла йому популярність, була роль андроїда-зрадника Еша у фільмі Рідлі Скотта «Чужий» (1979). Його образ Сема Муссабіні у «Вогняних колісницях» (1981), принесла йому спеціальну премію на Каннському кінофестивалі і номінацію на кінопремію «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Повернувшись до Англії, актор отримав премію BAFTA за найкращу чоловічу роль, за ті ж «Колісниці».

Голм знову повернувся у велике кіно в 1997 році після двох відомих ролей, священика Віто Корнеліуса у «П'ятому елементі» і адвоката в «Славному майбутньому».

У 1998 році королева Єлизавета II посвятила Ієна Голма в лицарі і дала йому дворянське звання за внесок у розвиток драми. У 2001 році він знявся у фільмі «Із пекла» в ролі лікаря сера Вільяма Вайті Галла. У тому ж році він знявся в ролі Більбо у блокбастері «Володар перснів: Хранителі Персня» за Д. Р. Р. Толкіном, причому раніше він грав племінника Більбо — Фродо Торбина в радіоадаптації BBC «Володаря перснів» у 1981 році^[12]. Він також з'явився в третій частині «Володаря перснів» «Володар перснів: Повернення короля» (2003). У 2012 році знову повернувся до цього образу в «Хоббітові».

Голм був одружений чотири рази^[13]. Його перші три шлюби закінчилися розлученням. У 1991 році він одружився утретє, на популярній актрисі Пенелопі Вілтон^[en][14]. Вони розвелися у 2001 році^[13]. Нині Голм одружений з художницею Софі де Стемпель, протеже і моделі Люсьєна Фрейда^[15].

У Голма п'ятеро дітей, три доньки (Джессіка, Сара-Джейн і Мелісса) і двоє синів (Барнабі і Генрі), від трьох жінок, у тому числі від перших двох з його чотирьох дружин^[13].