Андерс Йонас Ангстрем

А́ндерс Йо́нас А́нгстрем (швед. Anders Jonas Ångström / Андерс Юнас Онґстрьом; 13 серпня 1814 — 21 червня 1874) — шведський астрофізик, один із засновників спектрального аналізу.

Андерс Йонас Ангстрем
Народився	13 серпня 1814(1814-08-13)[1][2][…] The iron factory Lögdö brukd, Тімро, Вестерноррланд, Швеція[1]
Помер	21 червня 1874(1874-06-21)[4][2][…] (59 років) Уппсала[d], Швеція[4]
Поховання	Старий цвинтар Уппсалиd[5][6]
Країна	Швеція
Діяльність	фізик, астроном, викладач університету
Alma mater	Університет Уппсала
Галузь	Analiza spektralnad
Заклад	Уппсальська астрономічна обсерваторіяd Університет Уппсала
Науковий керівник	Henrik Falckd[7]
Аспіранти, докторанти	Carl Gustaf Lundquistd[7]
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Данська королівська академія наук Прусська академія наук
Брати, сестри	Юган Ангстрем Carl Arendt Ångströmd
У шлюбі з	Augusta Carolina Bedoired
Діти	Knut Ångströmd Anna Augusta Ångströmd
Нагороди	Медаль Румфорда (1872) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (24 листопада 1870)
Андерс Йонас Ангстрем у Вікісховищі

У 1861 році Ангстрем відкрив наявність водню на Сонці. Його основною роботою стало «Дослідження сонячного спектру» (1868), атлас сонячного спектру, що представив виміри 1 тисячі спектральних ліній із розділенням в одну десятимільйонну міліметра — величину, яка згодом одержала назву «ангстрем». У 1868 році ввів для фраунгоферових ліній у спектрі Сонця замість довільної шкали Кірхгофа природну шкалу довжин хвиль.

Член Лондонського королівського товариства (1870), член-кореспондент Паризької академії наук. У 1872 році був нагороджений медаллю Румфорда.

На честь Ангстрема названо також кратер на Місяці та астероїд^[8].