Атул Додія

індійський художник

Атул Додія (*अतुल डोडिया, 20 січня 1959) — сучасний індійський художник та графік.

Атул Додія
Глядачі розглядають «Святкування в лабораторії» Атула Додії
Народився 20 січня 1959(1959-01-20) (65 років)
Мумбай
Громадянство Республіка Індія
Діяльність художник
Alma mater художня школа Джей Джейd
Знання мов гінді[1]
У шлюбі з Анджу Додія
IMDb ID 7542133
Атул Додія

Біографія

Народився у 1959 році в Гхаткопарі, одному з передмість м. Мумбаї. Його батько був цивільним підрядником. У 13 років Додія захопився живописом. навчався у школі, проте не зміг скласти іспит на сертифікат середньої школи. Втім зрештою поступив до художньої школи Джей Джей, яку закінчив у 1982 році зі ступінем бакалавра в галузі образотворчого мистецтва. Тут познайомився з майбутньою дружиною. У 1988 році вперше бере участь у груповій виставці у Мумбаї. У 1989 році відбулася його перша персональна виставка.

У 1991–1992 роках продовжив навчання у Національній вищій школі красних мистецтв, отримавши стипендію від уряду Франції. У 1992 році у Парижі відбувається його персональна виставка. По поверненню на батьківщину у 1993 році бере участь у виставках у Нью-Делі, Мумбаї, Колкаті.

Відомість Додлії у 1999 році принесла серія картин, присвячен Махатмі Ганді, де художник прагнув відновити зображення з забутої біографії індійського політичного лідера. Іншою його відомою роботою стало створення серії «Зображення лабораторії», яку було показано в Токіо у 2001 році.

Загалом Атул Додія брав участь у 18 групових виставках та мав 13 персональних виставок. Вони відбувалися як в Індії (Нью-Делі, Мамбаї, Колката, Ахмедабад), та й в інших країнах (Франція, Велика Британія, Кувейт, Японія, Сінгапур, США, Іспанія, Німеччина, Нідерланди, Бразилія, Тайвань, Італія, Південна Корея, Фінляндія, Норвегія, Мексика, Канада, Португалія, Оман). На тепер Додія живе та працює в Мумбаї.

Творчість

Роботи А.Додії включають в себе живопис, скульптурні інсталяції та артефакти в змішаній техниці. Має декілько напрямків. Перший напрямок — алегорична драматизація життя художника в студії. Його найкращим чином відображено в таких картинах, як «Кислий виноград» (1997 рік), «Дадагірі» (1998 рік), «Гангаватаран: після Раджа Раві Варми» (1998 рік), «Шосе у Мансур» (1999 рік), задуманих як значний засіб мальовничої виразності. Додія оживлює простір картини яскравими внутритекстовими засобами художньої майстерності. До цього напрямку можна віднести також серію «Тріщини в Мондріані» (2004–2005 роки), яка відображає захоплення А.Додії улюбленими художниками і творами мистецтва. У картинах про Мондріана, він використовує створену для себе художню генеалогію, в якій в ролі його попередників і прикладів для наслідування виступають Мондріан, Бенодебехарі Мукерджі, Джаспер Джонс, Раджа Раві Варма, Герхард Ріхтер і Мансур.

Другий напрямок мистецтва Додіі засновано на його роздумах про постколоніальну національну державу і долю громадянина-художника. Найбільш гостро це виражено в таких картинах, як портрет «Людина з Чакко» (1998 рік) і 10 великоформатних акварелях під загальною назвою «Tearscape» (2001 рік). У цій серії найчастіше помітний переважаючий образ жінки: трохи аскетичний, трохи божевільний, трохи пекельний.

Додія часто повертається до образу Махатми Ганді. Для створення таких картин, як «Бапу в картинній галереї Рене Блок, 1974» (1998 рік), художник використовував архівну фотографію як відправну точку для створення потужних вигаданих портретів Махатми в ролі цілителя і рятівника.

Третій напрям творчості Додіі є своєрідною автобіографією, що відобразилося у створенні непрямого автопортрета за допомогою свого соціального та культурного внеску. Атул зобразив найперші прихистки свого емоційного життя в картинах «Лист від батька» (1994 рік), «Нічна студія» (1994 рік), і «Дуаньє, вуса мого батька», «Інші історії» (1996 рік), що відображають його спогади про родину та сусідів. Додія також створив вишукані мальовничі «розповіді» про самого собі, найзначущим є картина «Бомбейский пірат», в якій він зобразив себе, як щось середнє між Джеймсом Бондом, Шахрух Кханом і А.Дюрером.

Четвертий напрямок творчості походить від його захопленні популярною культурою. У таких картинах, як «Героїчне шахрайство» (1996 рік) і «Габбар на Гамбозі» (1997 рік), Додія створив світ збірних фантазій — втілення кінематографа. Він запозичував образи з класичного і популярного кіно, використовував культові фільми Сатьяджіта Рея, Рітвіка Гхатака, Гуру Датта і Мехбуб Кхана, комерційні фільми 1930-х років, змішав персько-арабські фантазії і міфологію індійських епосів, а також індійські фільми 1970-х років.

П'ятий напрям відображає віру Додіі в те, що людина не просто грає за сценарієм успадкованих національних етичних і релігійних особливостей — він ліпить свою особистість з різноманітного культурного матеріалу. Художник доводить важливість культурного розвитку особистості у 48 великоформатних акварелях, що склали серію «Побляклі предки» (2008 рік).

Примітки

Джерела

🔥 Top keywords: Файл:Pornhub-logo.svgГоловна сторінкаPorno for PyrosБрати КапрановиСпеціальна:ПошукUkr.netНові знанняЛіга чемпіонів УЄФАХ-69Файл:XVideos logo.svgСлобоженко Олександр ОлександровичPornhubЧернігівYouTubeУкраїнаЛунін Андрій ОлексійовичІскандер (ракетний комплекс)Шевченко Тарас ГригоровичATACMSДень працівників пожежної охорониВірастюк Василь ЯрославовичВікторія СпартцАлеппоFacebookГолос УкраїниКиївПетриченко Павло ВікторовичДуров Павло ВалерійовичСексФолаутТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиTelegramНаселення УкраїниГай Юлій ЦезарЛеся УкраїнкаОхлобистін Іван ІвановичOLXДруга світова війнаЗагоризонтний радіолокатор