Баймурзін Гаяз Ісламетдінович

Народився 1 січня 1913 року в селі Берданиш Російської імперії (за іншими даними в селі Галікаєво), нині Аргаяшського району Челябінської області.^[2] За національністю башкир^[3].

У чотири роки Гаяз залишився сиротою. Виховувався у великій родині дядька Шихаба. Закінчив Аргаяшську неповну середню школу. Деякий час працював секретарем у сільраді. Потім навчався в Бєлорєцькому металургійному технікумі в Башкортостані.

У Червону Армію призваний в серпні 1936 року Аргаяшським райвійськкоматом Челябінської області. Закінчив Енгельську військову школу льотчиків у 1940 році.

На фронтах німецько-радянської війни з червня 1942 року. Член ВКП(б) з 1943 року. До 14 жовтня 1944 року виконав 220 бойових вильотів на бомбардування військово-промислових об'єктів у тилу ворога (в тому числі 4 рази брав участь у бомбардуваннях міста Гельсінкі і 2 рази — міста Будапешта). Екіпаж Г. І. Баймурзіна 6 разів літав на виконання спецзавдань по викиду боєприпасів і озброєння партизанів в райони міст Зволен і Брозно. За весь період бойової роботи його екіпаж скинув на ворога 410 тон бомб. Загальний наліт 320 годин вдень і 817 годин — вночі.

Після війни Г. І. Баймурзін продовжував службу у ВПС СРСР.

Загинув в авіаційній катастрофі 7 травня 1948 року, похований у місті Умань (Україна).

• Звання Героя Радянського Союзу Гаязу Ісламетдіновичу Баймурзіну з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5110) присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року^[4][5].
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора (19.11.1943)^[6]
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (14.04.1944)^[7]
• Орден Червоної Зірки (12.03.1943)^[8]
• Медалі

• У селі Кунашак Челябінської області ім'ям Героя названа вулиця, біля будівлі місцевої школи встановлено його бюст.
• На будівлі середньої школи № 2 селища Аргаяш встановлена меморіальна дошка.
• У музеї Бєлорєцького металургійного технікуму Герою присвячений спеціальний стенд.