Бельгійський франк

Загарбання більшої частини Західної Європи революційною, а згодом наполеонівською Францією, збільшило територію обігу французького франка. В південних Нідерландах (нині Бельгія), французький франк замінив бельгійський кроненталер, а його в свою чергу замінив Нідерландський гульден після створення королівства Нідерланди.

Після здобуття незалежності від Королівства Нідерланди, нове Королівство Бельгія 1832 року запровадило власний франк, еквівалентний французькому, як згодом Люксембург (Люксембурзький франк) (1848) і Швейцарія (Швейцарський франк) (1850). Подібним чином об'єднана Італія запровадила ліру у 1862 році.

У 1865 році Франція, Бельгія, Швейцарія та Італія створили Латинський монетний союз (у 1868 до них приєдналась Греція): кожна з них мала забезпечити свою національну грошову одиницю (франк, ліру, драхму) 4,5 г срібла або 290,322 мг чистого золота, для вільної конвертації у співвідношенні 1:1. У 1870-ті роки вартість золота була зафіксована золотим стандартом, який проіснував до 1914 року.

У 1921 році Бельгія і Люксембург уклали договір про економічний союз, яким запроваджувався обіг бельгійських банкнот на території Люксембургу.

У 1926 році в Бельгії запроваджено нову золоту валюту для міжнародних операцій бельга вартістю 5 франків, в кінці 1926 року Латинський монетний союз припинив існування. Бельга була прив'язана до британського фунта у співвідношенні 35 бельг (175 франків) за 1 фунт, за золотим стандартом 1 бельга = 209,211 мг чистого золота.

У 1932 році створено повний економічний союз Бельгії і Люксембургу.

У 1935 бельгійський франк девальвовано на 28 % до 150,632 мг чистого золота, тому співвідношення між люксембурзьким і бельгійським франками змінилось і 1 люксембурзький франк став коштувати 1 ¼ бельгійських франків.

10 травня 1940 року почалась німецька окупація Бельгії і курс франка зафіксували в співвідношенні 0,1 райхсмарки, а в липні того ж року знизили до 0,08 райхсмарки.

5 жовтня 1944 року франк увійшов до Бреттон-Вудської системи, з початковим обмінним курсом 43,77 франків за 1 американський долар.

Разом з десятьма іншими європейськими валютами 1 січня 1999 року бельгійський франк було замінено на євро в безготівкових розрахунках, а з 1 січня 2002 року в готівковому обігу за курсом 40,3399 франків за один євро.

Старі монети і банкноти припинили обіг 28 лютого 2002 року.

У 1922—1935 роках і з 1944 по 2002 рік люксембурзький франк дорівнював бельгійському. Валютний контроль здійснювався Бельгійсько-Люксембурзьким валютним інститутом. Формально обидва франка були законним платіжним засобом на території обох держав. Незважаючи на це, в бельгійських магазинах намагалися не приймати плату в люксембурзьких франках.

Перед введенням євро в Бельгії друкувалися такі банкноти:

Серія банкнот, яка була в обігу перед входженням в зону Євро
Лицьова сторона	Зворотня сторона	Номінал	Вартість в €	Зображення
		100 франків	2,48	Джеймс Енсор, художник
		200 франків	4,96	Адольф Сакс, винахідник саксофона
		500 франків	12,39	Рене Магрітт, художник
		1000 франків	24,79	Констан Пермеке, художник, скульптор
		2.000 франків	49,58	Віктор Орта, архітектор
		10.000 франків	247,89	король Альберт II і королева Паола

• Національний банк Бельгії [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.] (нід.) -(фр.) -(англ.) -(нім.)
• Історія франка [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.] (нід.) -(фр.) -(англ.) -(нім.)
• Історичні банкноти Бельгії [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] (нім.) -(фр.) -(англ.)