Бої на Халхин-Голі

Передумови

Як в майбутньому стверджували радянські джерела, військово-стратегічний задум японського керівництва стосовно «північних територій» начальник штабу Квантунської армії Японії генерал Ітагаки відкрито висловив так:

	Монголія є дуже важливою з погляду японсько-маньчжурського впливу сьогоднішнього дня, бо вона є флангом оборони Сибірської залізниці, що поєднує радянські території на Далекому Сході та в Європі … Тому метою армії має бути поширення японсько-маньчжурського панування на Зовнішню Монголію будь-якими засобами, наявними в їх розпорядженні.
— История второй мировой войны. 1939—1945. — М., 1974. Т. 2, с. 41-42.(рос.)

Таким чином, японські стратеги планували захопити територію Монгольської Народної Республіки, а потім прорватися до Байкалу. Це дозволило б їм поставити весь радянський Далекий Схід під загрозу відторгнення від СРСР.

28 травня 1939 року японські війська (до 2,5 тис. солдатів і офіцерів) з метою спровокувати обстановку на цій ділянці державного кордону, порушили кордон Монголії й за підтримки артилерії, бронемашин й авіації стали просуватися до річки Халхин-Гол. Монгольські й радянські війська, що перебували на території Монголії відповідно до Протоколу про взаємну допомогу 1936 зупинили наступ японців і до кінця 29 травня відкинули їх за межі монгольсько-китайського кордону.

Перші бойовища

Наприкінці червня японці, готуючи новий напад з метою оточення й знищення радянсько-монгольських військ на східному березі річки Халхин-Гол, а також захоплення на західному березі річки плацдарму для наступних дій, створили на кордоні Монголії велике угруповання військ (38 тис. чол., 310 гармат, 135 танків, 225 літаків).

Радянсько-монгольські війська під командуванням комдива Г. К. Жукова (з 31 липня — комкор) тримали оборону на східному березі Халхин-Гол. Війська налічували 12,5 тис. чол., 109 гармат, 266 бронемашин, 186 танків, 82 літаки.

2 липня японські війська, використовуючи свою значну кількісну перевагу, перейшли в наступ. У ніч на 3 липня японське ударне угруповання форсувало Халхин-Гол і захопила гору Баїн-Цаган, створивши загрозу оточення радянсько-монгольських військ. Однак після запеклих 3-денних боїв ударне угруповання противника було розгромлено; його залишки було відкинуто на східний берег Халхин-Голу. Не здобули успіху й нові атаки, які японські війська розпочали 8—11 та 24—25 липня.

Конфлікт на Халхин-Гол набував загрозливих масштабів. Обидві сторони стягали на ділянку конфлікту більші сили й готувалися до рішучих дій.

Розгром японських військ

10 серпня японські війська в районі Халхин-Голу було зведено в 6-ту армію (командувач генерал О.Ріппо), що налічувала близько 75 тис. чол. (частина цих військ входила до складу армії маріонеткової держави Маньчжоу-Го), 500 гармат, 183 танки. Її дії підтримували понад 300 літаків. Японське командування Квантунської армії підготувало новий наступ, який було призначено на 24 серпня.

Для якомога швидшого розгрому японців до Монголії було спрямовано нові радянські частини. До складу радянсько-монгольських військ, зведених у 1-шу армійську групу (командувач комкор Г. К. Жуков), входило близько 57 тис. чол., 542 гармати та міномети, 498 танків, 385 бронемашин; групу підтримували 515 літаків. Монгольські війська очолював маршал МНР Х.Чойбалсан.

З радянського боку безпосередню участь у бойових діях брали:

• 36-та мотострілецька дивізія (мсд),
• 57-ма і 82-га стрілецькі дивізії (сд),
• 1-й стрілецький полк 152-ї сд,
• 5-та стрілецько-кулеметна бригада (скбр),
• 6-та і 11-та танкові бригади (тбр),
• 7-ма, 8-ма, і 9-та мотоброневі бригади (мббр),
• 212-та авіадесантна бригада,
• 56-й винищувальний авіаційний полк,
• 32-й кавалерійський полк,
• 185-й артилерійський полк,
• 85-й зенітний артилерійський полк (зенап),
• 37-й і 85-й артдивізіони ПТО, а також
• частини бойового й тилового забезпечення.

З боку монгольських збройних сил брали участь 6-та і 8-ма кавалерійські дивізії (кд) загальною чисельністю близько 2260 чол.

Координацію спільних дій радянських військ на Далекому Сході й монгольських військ було покладено на фронтове управління на чолі з командармом 2 рангу Г. М. Штерном.

Задум командування полягав в тому, щоб, зв'язавши противника із фронту, ударами у фланги японського угруповання оточити й знищити його між Халхин-Голом і державним кордоном. Відповідно до цього було створено три групи військ: північну, центральну й південну, а також виділено резерв.

20 серпня 1939 радянсько-монгольські війська, випередивши противника, після артилерійської й авіаційної підготовки перешли до наступу. Піхотні війська південної групи до кінця дня просунулися до 12 км, а механізовані частини вийшли до державного кордону. 8-ма кавалерійська дивізія Монголії відкинула кавалерійську дивізію Маньчжоу-Го, опанувала декілька висот на кордоні й надійно прикрила правий фланг радянсько-монгольських військ.

Просування північної групи було зупинено вогнем противника. Із введенням у бій резерву наступ там поновився. Війська центральної групи безперервними атаками зв'язували противника з фронту.

23 серпня основні сили 6-ї армії Японії було оточено в межах монгольської території. До 27 серпня радянсько-монгольські війська розчленували їх на дві частини й знищили спочатку південне, а до ранку 31 серпня — і північне угруповання противника. Територію МНР було звільнено від японських загарбників.

4 і 8 вересня японці силами 2-й піхотної дивізії, що підійшла, знову спробували вдертися на територію Монголії, але зазнали великих втрат і їх було відкинуто за межі кордону. Зазнавши невдачі на землі, японці зробили спробу взяти реванш у повітрі. Однак під час повітряних боїв 2, 4, 14 та 15 вересня перевага незмінно залишалася за радянською авіацією. У повітряних боях радянські ВПС вперше в історії застосували ракетну зброю: 5 винищувачів І-16, озброєних реактивними снарядами РС-82, збили 13 японських літаків.

Результати

Японія звернулася до уряду СРСР із проханням про перемир'я. 16 вересня бойові дії було припинено. Японсько-маньчжурські війська втратили на Халхин-Голі близько 61 тис. осіб убитими, пораненими й полоненими, велику кількість бойової техніки й озброєння, зокрема 660 літаків^{[джерело?]}.

Втрати радянських військ становили 9703 убитими та 15 952 пораненими.У повітряних боях було втрачено 207 літаків^{[джерело?]}.

У боях на Халхин-Гол 70 осіб було відзначено званням Герой Радянського Союзу, а льотчики Грицевець, Кравченко, Смушкевич першими в країні стали двічі Героями Радянського Союзу.

• І. Коміренко. Халхін-Голський конфлікт 1939 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. [1]
• Шишов А. В. Россия и Япония. История военных конфликтов. — М.: Вече, 2001. [2] [Архівовано 17 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Федюнинский И. И. На Востоке. — М.: Воениздат, 1985. [3] [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Новиков М. В. Победа на Халхин-Голе. — М.: Политиздат, 1971. [4] [Архівовано 9 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• История второй мировой войны. 1939—1945. — Т. 2. — М.: Воениздат, 1974.
• Onda Shigetaka: 人間の記録　ノモンハン戦 (Ningen no kiroku. Nomonhan-sen.) Tokuma Shoten, Tokio 1977. (яп.)
• Stuart D. Goldman: Nomonhan, 1939. The Red Army's Victory that Shaped World War II. Naval Institute Press, Annapolis 2012, ISBN 978-1-59114-329-1. (англ.)
• Zaloga, Steven J. (2007). Japanese Tanks 1939–45. Osprey. ISBN 9781846030918.
• Krivosheyev, G. F., ред. (1993). Soviet Armed Forces Losses in Wars, Combat Operations and Military Conflicts (PDF). Moscow: Military Publishing House. ISBN 5-203-01400-0. Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2015. Процитовано 1 червня 2021.
• Coox, Alvin D. (1985). Nomonhan: Japan Against Russia, 1939. Two volumes. Stanford University Press. ISBN 0-8047-1160-7.
• Kotelnikov, Vladimir R. (2010). Air War Over Khalkhin Gol, The Nomonhan Incident. SAM publications. ISBN 9781906959234.

• Topographic Map of the Khalkhin Gol battle area [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Videos of the Nomonhan War Museum [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.] (кит.)
• Warbird Forum — Japan vs. Russia, 1939 [Архівовано 8 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• «On the Road to Khalkhin Gol», Part 1 [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.] and Part 2 [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.], by Henry Sakaida (англ.)

Харукі Муракамі. Хроніка заводного птаха

• Оточення
• Зустрічний бій
• Битва на озері Хасан
• Радянсько-японська війна