Білі американці

Визначення того, кого вважати «білими», змінювалися протягом усієї історії Сполучених Штатів.

Нинішнє визначення перепису населення США

Термін «білий американець» може охоплювати багато різних етнічних груп. Хоча перепис населення США спрямований на те, щоб відбити соціальне визначення раси, але соціальні аспекти раси є більш складними, ніж критерії перепису. Перепис населення США 2000 року стверджує, що расові категорії «зазвичай відбивають соціальне визначення раси, визнане у США. Вони не відповідають жодним біологічним, антропологічним або генетичним критеріям».^[11]

В питанні перепису як варіант перераховані такі раси: біла американці, афроамериканці, індіанці та корінні мешканці Аляски, корінні жителі Гавайських або інших тихоокеанських островів^[en], азійські американці, а також «деякі інші раси». Крім того, відповідач має можливість позначити більш як одну расову та/або етнічну категорію. Бюро перепису населення визначає білих людей таким чином:

«Білими» називаються люди, які походять від будь-якого з корінних народів Європи, Близького Сходу та Північної Африки. До цієї категорії входять люди, які вказали свою расу як «білу» або повідомили про ірландське, німецьке, італійське, ліванське, арабське, марокканське або європейське походження.

У документах бюро переписів США визначення білі  як і всі інші офіційні расові категорії перетинається з терміном іспаномовні та латиноамериканці, що з'явився в переписі населення 1980 року як категорія етносу, окрема і незалежна від раси.^[12][13] Іспаномовні або латиноамериканці загалом становлять різноманітну з расового погляду групу і є найбільшою меншиною в країні.

Президент Авраам Лінкольн походив від Семюела Лінкольна^[en]. Його предки були з Англії та Уельсу.

Актриса Ракель Велч має іспанське (через Болівію)та Англійське походження. Її предок прибув на кораблі Мейфлавер.^[14]

У тих випадках, коли особи не ідентифікували себе, визначальним чинником ставало національне походження.

Крім того, людей, які в розділі «інші раси» повідомили, що вони мусульмани (або належать до сект ісламу, таких як шиїти або суніти), євреї, зороастрійці, або європеоїди, автоматично зараховували до білих.^[15] Перепис населення США вважає, що відповідь «європеоїд» або «арієць» означає синонім до слова білий.^[16]

Соціальне визначення

У сучасних Сполучених Штатах, по суті, кожного, хто має європейське походження, вважають білим. Однак багато етнічних груп, які бюро перепису США класифікує як білих, наприклад, американські євреї, арабо-американці та іспаномовні або латиноамериканці можуть себе і не вважати білими.^{[17][18][19][20][21][22]}

Визначення білих істотно змінилося в ході американської історії. Серед європейців, яких не вважали білими в якийсь момент американській були італійці, греки, іспанці, ірландці, шведи, німці, фіни, росіяни і французи.^[23][24]

На ранньому етапі історії США білими зазвичай називали тих, хто мав британський родовід або північне (скандинавське) і північно-західне (англійське та французьке) європейське походження.^[25]

Девід Р. Редігер стверджує, що конструкція «біла раса» в США була спробою рабовласників ментально дистанціюватись від рабів.^[26] Намагання офіційно вважатися білим за законом часто виходить на поверхню в судових суперечках за досягнення громадянства.^[27]

Визначення критичної расової теорії

Критична расова теорія^[en] увібрала в себе, як один із первісних впливів, документальні нариси Джеймса Болдвіна, який стверджував, що білизна була вигаданою категорією, конструктом без прив'язки до якоїсь культури взагалі, а лише заради панування і геноциду. Такі науковці як Девід Редигер^[en], Пол Гілрой^[en], та інші ґрунтували свої роботи саме на такому визначенні.

Оскільки білі, особливо білі англосаксонські протестанти, або WASP'и, є домінантною расовою та культурною групою, то за словами соціолога Стівена Сейдмана^[en], який пише з погляду критичної теорії, «Біла культура являє собою загальний культурний мейнстрім, тож не-білу культуру розглядають як відхилення від норми в позитивний або негативний бік. Крім того, білі зазвичай непропорційно представлені у владі, контролюючи майже всі політичні, економічні та культурні інститути».

Однак, за словами Сейдмана, білі найчастіше не знають про своє панівне становище, а також про той спосіб, у який їхня культура завжди була домінантною в США, оскільки вони не ідентифікують себе як членів певної расової групи, але неправильно сприймають свої погляди і культуру як «безрасові», тоді як насправді це етно-національна (етнічна або культурна) особливість, головний компонент у якій расовий.^[28]

Станом на 2008 рік білі становили 79.8 % або 75 % американського населення.^{[33][34][35][36]} Це останнє число іноді записують як 77.1 %, коли до нього зараховують близько 2% населення, які визначили себе як білі в поєднанні з однією або більшою кількістю рас. Найбільшими етнічними групами (за родоводом) серед білих американців були німці, потім ірландці та англійці.^[37] Під час перепису 1980 року 49,598,035 американців вказали, що вони були англійського походження, що робить їх 26 % країни і найбільшою групою того часу, навіть більшою, ніж населення тогочасної Англії.^[38] Трохи більш як половина з цих людей вказуватимуть під час наступних переписів, що вони мають «американський» родовід і практично скрізь, де «американське» походження переважає станом на 2000 рік, «англійське» мало більшість під час перепису 1980 року.^[39][40]

Білі американці, за прогнозами, залишаться більшістю, хоча їх відсоток поступово знижується. Однак, за прогнозами неіспаномовні білі в цій групі становитимуть менш як 50 % всього населення до 2042 року, оскільки вони мають найнижчий коефіцієнт народжуваності серед основних расових груп у США^[41]. Також цьому сприяє масова імміграція представників етнічних груп з більш високою народжуваністю, а також змішані шлюби з іспаномовними.

Розподіл за географією

Згідно з визначенням перепису, білі американці становлять більшість майже у всіх штатах. Вони не становлять більшості на Гаваях, у багатьох індіанських резерваціях, частині Півдня, відомій як чорний пояс, в окрузі Колумбія, всіх територіях США, і в багатьох міських районах по всій країні. Неіспаномовні білі також не є більшістю в кількох південно-західних штатах.

Загалом найвищу концентрація тих, кого Бюро перепису населення називає «лише білими» зареєстровано на Середньому Заході, у Новій Англії, у штатах Скелястих гір, Кентуккі та Західній Вірджинії. Найнижчу концентрацію білі мають у південних і середньо-атлантичних Штатах.^[42][43]

Хоча у всіх великих географічних зонах переважають білі американці, але набагато більші відмінності можуть траплятися між окремими частинами великих міст.

Штати з найвищим відсотком білих американців, станом на 2007 рік:^[44]

• Вермонт 96.2 %
• Мен 95.5 %
• Нью-Гемпшир 95.0 %
• Західна Вірджинія 94.3 %
• Айова 92.9 %
• Айдахо 92.1 %
• Вайомінг 91.6 %
• Міннесота 90.94 %
• Північна Дакота 90.9 %

Штати з найвищим відсотком неіспаномовних білих, станом на 2007 рік:^[45]

• Вермонт 95.4 %
• Мен 94.8 %
• Західна Вірджинія 93.7 %
• Нью-Гемпшир 93.4 %
• Айова 90.9 %
• Північна Дакота 90.2 %
• Монтана 88.3 %
• Кентуккі 88.1 %
• Вайомінг 87.7 %
• Південна Дакота 86.5 %

Дохід і рівень освіти

Білі американці мають другий найвищий рівень середнього доходу домашнього господарства^[en] і особистого доходу^[en]. Середній дохід на одного члена домогосподарства є найвищим, оскільки білі американці мають найменший розмір домогосподарств. У 2006 році середній особистий дохід білого американця віком 25 років і старше становив $33,030, а ті, хто мав повний робочий день у віці від 25 до 64, заробляли $34,432. Оскільки 42 % всіх домогосподарств мали двох годувальників, то середній дохід домогосподарства був значно вищим, і становив $48,554 станом на 2005 рік. Єврейські американці посідають перше місце за рівнем сімейного доходу, особистого доходу і рівня освіти серед білих американців.^[46] Станом на 2005 рік білі домогосподарства мали середній дохід $48,977, що на 10,3 % вище за середній рівень по країні $44,389. Серед американців кубинського походження^[en], 86 % з яких класифікували себе як білі, народжені в США особи мають вищий середній дохід і рівень освіти, ніж більшість інших білих.^[47]

Рівень бідності серед білих американців другий найнижчий серед усіх расових груп. 10.8 % білих живуть за межею бідності, що на 3 % нижче, ніж в середньому по країні.^[48] Однак, оскільки більшість американців білі, то й 48 % американців, що живуть в бідності, також білі.^[49]

Рівень освіти^[en] білих американців є другим за величиною в країні, після азійських американців. Загалом майже третина білих американців мала ступінь бакалавра. Причому білі, які народилися за межами країни, мали кращу освіту, ніж білі уродженці США: 37.6 % народжених за кордоном білих і 29,7 % уродженців США мали вищу освіту. Обидві цифри вищі, ніж середній показник для всіх расових груп 27,2 %.^[50]

Гендерна нерівність у доходах^[en] була найбільшою серед білих, білі чоловіки заробляли більше за білих жінок на 48 %. Дані перепису населення за 2005 рік показують, що середній дохід білих жінок був нижчим, ніж у чоловіків усіх рас. У 2005 році середній дохід у білих американських жінок був лише трохи вищим, ніж у афроамериканських жінок.^[51]

Білі американці більше прагнуть жити в передмістях і малих містах, ніж їх чорні співвітчизники.^[52]

Починаючи з їхньої ранньої присутності в Північній Америці, білі американці зробили свій внесок у літературу, мистецтво, кіно, релігію, сільськогосподарські навички, продукти харчування, науку і технології, моду і одяг, музику, мову, правову систему, політичну систему, соціальні та технологічні інновації в американську культуру. Біла американська культура отримала свої найбільш ранні впливи від англійських, шотландських, валлійських та ірландських поселенців і кількісно є найбільшою частиною американської культури.^[54] Загальна американська культура віддзеркалює білу американську культуру. Культура розвивалася задовго до того, як Сполучені Штати утворили окрему країну. Значна частина американської культури свідчить про вплив англійської культури. Колоніальні зв'язки з Великою Британією сприяли поширенню англійської мови, правової системи та інших культурних атрибутів.^[55]