Вирозуб

Голова невелика, її довжина менша від висоти тіла. Висота спинного і анального плавців більша від їх довжини. Грудні плавці розташовані попереду уявної вертикалі від спинного плавця. Хвостовий плавець великий, з глибокою виїмкою. Верхня частина тіла темно-сіра із зеленуватим відтінком, боки сріблясті, черево біле. Спинний і хвостовий плавці бурувато-сірі, інші — біля основи червонуваті з сірими кінцями. У період нересту луска стає блискучою, на її поверхні та на голові з'являються конічні бородавки молочного кольору, а боки тіла стають червонуватими.

Поширений у басейнах Чорного, Азовського і Мармурового морів: від річок Болгарії до західного Закавказзя; також в озері Ізнік (Туреччина)^[3][4].

У недалекому минулому був поширений у багатьох річках України, а в пониззі Південного Бугу вважався навіть промисловою рибою. Внаслідок зарегулювання стоку річок і забруднення їх вод чисельність цього виду значно зменшилась, він став рідкісною і одночасно рибою що зникає.

Існує потреба в охороні і навіть штучному розведенні вирезуба. Без цього він може зникнути. Одним із заходів, спрямованих на збереження вирезуба, є заборона його вилову.

Риби, які постійно живуть у прісних водах, тобто не можуть виходити в пригирлові лимани річок, де кормова база значно багатша, ростуть повільніше. Так, у верхній течії Дністра довжина риб у семирічному віці більш як 40 см, у пониззі Південного Бугу — 57 см, іноді і понад 70 см (близько 8 кг). Проте частіше зустрічаються риби завдовжки близько 50 см і масою до 2 кг.

Віддає перевагу порожистим ділянкам річок, з коловоротами, швидкою течією з чистою, навіть джерельною водою, багатою на кисень. Тут він живе переважно весною і на початку літа до закінчення розмноження. Після цього плідники залишають ці місця і швидко переміщуються в лимани річок, глибоководні плеса, водосховища, де нагулюються, а потім і зимують, хоч частина риб починає йти до нерестовищ ще восени. Основна маса риб нерестову міграцію розпочинає і закінчує навесні.

Починає нереститись на четвертому-п'ятому році життя. На нерестовищах риби перебувають доти, поки не зменшиться паводок. Внаслідок цього вода очищається від мулу, а її температура досягає +12… + 15 °C. Найчастіше це спостерігається в кінці квітня — на початку травня. На кам'янистих перекатах завглибшки 0,5—1,5 м самиці відкладають 90—270 тисяч ікринок, їх діаметр досягає 2 мм. Нерест проходить протягом усієї доби. Самицю супроводять три—п'ять самців. Самиця треться черевцем об твердий субстрат і випускає ікру, яку тут же запліднюють самці, і вона заноситься течією води під камені. Там ікра інкубується. Личинки викльовуються з ікри через тиждень.

Молодь живиться тваринними організмами, які містяться в товщі води. Дорослі особини споживають переважно молюсків, стулки яких вони роздавлюють добре розвиненими зубами.

Найінтенсивніше вирезуб живиться в теплу пору року, а протягом доби — вночі.

• Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Rutilus frisii на FishBase. Версія за December 2012 року.
• Вирезуб в Червоній книзі України [Архівовано 28 листопада 2012 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Коропоподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.