Вітебська губернія

У момент утворення з частини Білоруської губернії у 1802 році, в 1802 році, губернія ділилася на 12 повітів: Велізький, Вітебський, Городоцький, Дінабурґський (з 1893 р Двінський), Дрисенський, Лепельський, Люцинський, Невельський, Полоцький, Режицький, Себезький і Суразький.

У 1866 Суразький повіт був скасований і відновлений в 1920. У 1893 Дінабурґський повіт перейменовано в Двінський. За статистичними даними на 1 січня 1913 року кількість населення склала 1895700^[1].

Після Жовтневої революції губернія входила до складу Західної області (1917-1918), Західної комуни РРФСР (1918), БССР (1919-1924). У грудні 1917 року Рада народних комісарів РРФСР виділив Двінський, Люцинський і Режицький повіти зі складу Вітебської губернії і передав їх Ліфляндській губернії. У 1919 з Могильовської губернії Вітебську був переданий Сєнненський повіт, а через рік з Гомельської губернії був переданий Оршанський повіт. У 1923 році були скасовані Городоцький, Дрисенський і Сєнненський повіти, а Лепельський перейменували в Бочейковський. 24 березня 1924 року губернія була скасована^[2][3].

На 1897 рік складалася із 11 повітів

• Велізький повіт
• Вітебський повіт
• Городоцький повіт
• Двінський повіт
• Дрисенський повіт
• Лепельський повіт
• Люцинський повіт
• Невельський повіт
• Полоцький повіт
• Режицький повіт
• Себезький повіт

1920 року було відновлено Суразький повіт. Того ж року Двінський, Люцинський та Режицький повіти відійшли до незалежної Латвії.

• Перепис населення 1897 року [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]