ГЕС Вільям Е. Ворн
ГЕС Вільям Е. Ворн — гідроелектростанція у штаті Каліфорнія (Сполучені Штати Америки). Знаходячись перед ГЕС-ГАЕС Castaic, становить верхній ступінь каскаду на одному з відгалужень Каліфорнійського акведуку, котрий постачає на південь воду зі спільної дельти річок Сакраменто та Сан-Хоакін, які впадають до затоки Сан-Франциско.
| ГЕС Вільям Е. Ворн | |
|---|---|
| 34°41′ пн. ш. 118°47′ зх. д. / 34.683° пн. ш. 118.783° зх. д. 118°47′ зх. д. / 34.683° пн. ш. 118.783° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Адмінодиниця | окр. Л.-Анджелес[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Каліфорнійський акведук (Вест-Бранч) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1982 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 74,3 МВт |
| Середнє річне виробництво | 389 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 221 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Власник | California Department of Water Resources |
  ГЕС Вільям Е. Ворн | |
| Мапа | |
 | |
Відібрана у дельті Сакраменто вода транспортується уздовж західної сторони Центральної долини, витягнутої на сотні кілометрів в меридіональному напрямку між Береговими хребтами та горами Сьєрра-Невада. На крайньому півдні долину обмежує хребет Техачапі, що сполучає зі Сьєрра-Невадою Поперечні хребти (продовження Берегових). Тут розташована потужна — 787 МВт — насосна станція Едмонстон, яка забезпечує більш ніж півкілометровий підйом до розташованого на протилежному боці гір Техачапі безсточного басейну пустелі Мохаве. Невдовзі після цього траса акведуку розгалужується на Іст-Бранч (прямує далі на південь) та Вест-Бранч. Остання гілка перетинає Поперечні хребти в напрямку розташованого на узбережжі Лос-Анджелеса, що завдяки перепаду висот створює умови для виробництва електроенергії.
Невдовзі після початку Вест-Бранч розташована насосна станція Осо, яка підкачує ресурс у канал довжиною 4,5 км. Він перетинає водорозділ та виводить у сточище Горман-Крік, лівої притоки річки Піру-Крік, котра стікає з південного схилу Поперечних хребтів та впадає праворуч до Санта-Клари (має устя на узбережжі Тихого океану за сім десятків кілометрів на північний захід від Лос-Анджелеса). Канал завершується у балансувальному резервуарі Quail Lake, котрий має площу поверхні 1,2 км2 та об'єм 9,3 млн м3.
Від Quail Lake по долині Горман-Крік прокладена дериваційна траса, яка включає канал завдовжки 3,5 км та напірний водовід завдовжки 8 км, що його продовжує. У підсумку ресурс надходить до машинного залу, розташованого біля впадіння Горман-Крік у створене на Піру-Крік водосховище Пірамід-Лейк. Тут встановлено дві турбіни типу Пелтон загальною потужністю 74,3 МВт, які при напорі 221 метр забезпечують виробництво 389 млн кВт-год електроенергії на рік.[2][3][4]
