ГЕС Гуатапе
ГЕС Гуатапе — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Лас-Плаяс, становить одну зі станцій верхнього ступеню — поряд з ГЕС Jaguas — у дериваційному каскаді, який використовує ресурси річок Наре та Гуатапе, лівих приток Самана-Норте, котра в свою чергу є лівою притокою Магдалени (впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеню використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його нижче по течії, а тому має і значно менший напір.
| ГЕС Гуатапе | |
|---|---|
| 6°16′27″ пн. ш. 75°06′10″ зх. д. / 6.2742777778055778° пн. ш. 75.10291666669478161° зх. д. 75°06′10″ зх. д. / 6.2742777778055778° пн. ш. 75.10291666669478161° зх. д. | |
| Країна |  Колумбія |
| Стан | діюча |
| Річка | Наре |
| Каскад | гідровузол Наре-Гуатапе |
| Початок будівництва | 1967 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1971—1972 (перша черга) , 1979—1980 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 560 МВт |
| Середнє річне виробництво | 230 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 810 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 8 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 8 |
| Потужність гідроагрегатів | 8х70 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 60 м |
| Довжина греблі | 360 м |
| ЛЕП | 230 + 110 |
| Власник | Empresas Públicas de Medellín (EPM) |
  ГЕС Гуатапе | |
| Мапа | |
 | |
У межах проекту річку Наре перекрили земляною греблею Санта-Ріта висотою 60 метрів та довжиною 360 метрів. Крім того, звели дві допоміжні земляні споруди — висотою 32 метри при довжині 200 метрів та висотою 47 метрів при довжині 240 метрів. Разом вони утримують найбільше в Колумбії водосховище Peñol-Guatapé з площею поверхні 62,4 км2 та об'ємом 1236 млн м3 (з них корисний об'єм 1169 млн м3).
У сховищі облаштовано два водозабори, з яких через шахти ресурс потрапляє до дериваційних тунелів довжиною по 4,9 км. Останній прямують у сточище Гуатапе та на завершальному етапі переходять у напірні водоводи до підземного машинного залу, розташованого на глибині 650 метрів. Доступ до нього персоналу здійснюється через тунель довжиною 2 км.
Основне обладнання станції становлять вісім турбін типу Пелтон потужністю по 70 МВт, які при напорі у 810 метрів забезпечують виробництво 2730 млн кВт-год електроенергії на рік. Введення гідроагрегатів у експлуатацію відбулось двома чергами у 1971—1972 та 1979—1980 роках (при цьому гребля Санта-Рита також споруджувалась двома етапами — в 1970-му її довели до висоти у 30 метрів, після чого в 1973—1976-му наростили до зазначеного вище показника).
Відпрацьований ресурс транспортується в Гуатапе по відвідних тунелях завдовжки 4,6 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 230 кВ та 110 кВ.[1][2][3]
