ГЕС Карібу 1-2
ГЕС Карібу 1-2 — гідроелектростанція у штаті Каліфорнія (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Батт-Воллей (41 МВт, вище по течії) та ГЕС Белден, входить до складу каскаду на річці Норт-Форк-Фетер, яка бере початок у південному масиві Каскадних гір та тече на південь через північно-західне завершення гір Сьєрра-Невада до злиття з Міддл-Форк-Фетер у річку Фетер (ліва притока Сакраменто, що впадає до затоки Сан-Франциско).
| ГЕС Карібу 1-2 | |
|---|---|
| 40°05′ пн. ш. 121°08′ зх. д. / 40.083° пн. ш. 121.133° зх. д. 121°08′ зх. д. / 40.083° пн. ш. 121.133° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Стан | діюча |
| Річка | Норт-Форк-Фетер |
| Каскад | каскад на Норт-Форк-Фетер |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1921 (Карібу 1), 1958 (Карібу 2) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 75 (Карібу 1), 120 (Карібу 2) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 350 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 (Карібу 1), 2 (Карібу 2) |
| Витрата через турбіни | 32 (Карібу 1), 41 (Карібу 2) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 по 27,8 МВА + 1 на 26,5 МВА (Карібу 1), 1 на 64 МВА + 1 на 67 МВА (Карібу 2) |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 23 м |
| Довжина греблі | 411 м |
| ЛЕП | 115 (Карібу 1), 230 (Карібу 2) |
| Власник | Pacific Gas & Electric Company |
  ГЕС Карібу 1-2 | |
| Мапа | |
 | |
Машинні зали Карібу живляться із водосховища Батт-Волей, створеного за допомогою земляної греблі висотою 23 метри, довжиною 411 метрів та товщиною по основі 259 метрів. Вона утримує резервуар з площею поверхні 6,5 км2 та корисним об'ємом 61,5 млн м3.
Зі сховища під правобережним гірським масивом прокладено два дериваційні тунелі — № 2 довжиною 3 км та № 2А завдовжки 2,7 км. Вони переходять у напірні водоводи довжиною біля 0,7 км, котрі живлять машинні зали Карібу 1 (введений в дію у 1921—1924 роках) та Карібу 2 (став до ладу в 1958 році). У першому залі розміщено три турбіни типу Пелтон загальною потужністю 75 МВт, у другому — дві турбіни того ж типу загальною потужністю 120 МВт. Гідроагрегати використовують напір у 350 метрів.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 115 та 230 кВ.
Управління роботою проекту здійснюється із машинного залу Карібу 1.[1][2][3][4]
