ГЕС Пєуенче

ГЕС Пєуенче
	35°43′52″ пд. ш. 71°09′48″ зх. д. / 35.73135100002777165° пд. ш. 71.16358600002777735° зх. д. 71°09′48″ зх. д. / 35.73135100002777165° пд. ш. 71.16358600002777735° зх. д.
Країна	Чилі
Адмінодиниця	VII Регіон Мауле
Стан	діюча
Річка	Мауле
Каскад	каскад на Мауле
В експлуатації з	1991
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1991
Основні характеристики
Установлена потужність	570 МВт
Середнє річне виробництво	2283 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	206 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	2 Neyrpic
Витрата через турбіни	300 м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 Alsthom-Jeumont
Потужність гідроагрегатів	1х280 + 1х290 МВт
Основні споруди
Тип греблі	земляна (Меладо)
Висота греблі	90 (Меладо) м
Довжина греблі	310 (Меладо), 370 (Мауле) м
ЛЕП	220
Власник	Enel
	ГЕС Пєуенче
Мапа

ГЕС Пєуенче (ісп. Pehuenche) — гідроелектростанція в центральній частині Чилі у регіоні Мауле (VII Регіон). Знаходячись між ГЕС Лома-Альта (вище за течією) та ГЕС Колбун і ГЕС Чібурго (живляться з одного водосховища), входить до складу каскаду каскаду на річці Мауле, яка впадає до Тихого океану в місті Констітусьон.

Накопичення ресурсу для роботи станції організували в долині річки Меладо, лівої притоки Мауле. Для цього звели земляну греблю висотою 90 метрів та довжиною 310 метрів, яка потребувала 3,65 млн м³ матеріалу. Вона утримує водосховище Меладо з об'ємом 133 млн м³ (корисний об'єм 33 млн м³) та можливим коливанням рівня поверхні між позначками 639,5 та 648 метрів НРМ. Наповнення сховища відбувається передусім за рахунок деривації з Мауле. Для цього на останній звели греблю довжиною 370 метрів, яка включає 6 водопропускних шлюзів для скидання надлишкової води та спрямовує ресурс до дериваційного каналу, що має довжину 0,45 км, ширину по дну 5 метрів та глибину 5,3 метра. Він переходить у прокладений під водорозділом між Мауле та Меладо тунель довжиною 6,8 км з діаметром 7,25 метра.

Від сховища Меладо вода подається у напрямку машинного залу через тунель довжиною 6,6 км та діаметром 8,7 метра. Після балансувального резервуару діаметром 20,5 метра та висотою 81 метр, під'єднаного до тунелю ділянкою з діаметром 7,5 метра, починається напірний тунель довжиною понад 0,5 км (в тому числі шахта глибиною 157 метрів) зі спадаючим діаметром від 8,5 до 5 метрів. Ресурс спершу надходить до підземного вузла запобіжних клапанів (розміри приміщення 63х11 метрів при висоті 19 метрів), а далі потрапляє у так само підземний машинний зал (розміри 96х23 метри при висоті 29 метрів).

Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Френсіс загальною потужністю 570 МВт, які при напорі у 206 метрів забезпечують виробництво 2283 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода повертається в річку по відвідному тунелю довжиною 0,2 км з перетином 11х15 метрів, який переходить у канал довжиною 1 км.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.^[1]^[2]

Примітки

[1]

[2]