ГЕС Шін-Накачіяма
ГЕС Шін-Накачіяма (яп. 新中地山発電所, Шін-Накачіяма хацуденшьо, Гепберн: Shin Nakachiyama hatsudensho) — гідроелектростанція в Японії на острові Хонсю. Знаходячись між ГЕС Вадагава II (вище по сточищу) та малою ГЕС Омата (3,2 МВт), входить до складу однієї з гілок гідровузла, створеного на лівобережжі річки Джогандж, яка на східній околиці міста Тояма впадає до затоки Тояма (Японське море).
ГЕС Шін-Накачіяма | |
---|---|
Машинний зал станції | |
36°33′ пн. ш. 137°21′ сх. д. / 36.550° пн. ш. 137.350° сх. д. 137°21′ сх. д. / 36.550° пн. ш. 137.350° сх. д. | |
Країна | Японія |
Стан | діюча |
Річка | Вада, деривація з Санагави та Канакідо |
Каскад | гідровузол греблі Аріміне |
Початок будівництва | 1956 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1959 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 73,5 МВт |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 259 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 2 |
Витрата через турбіни | 33 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна гравітаційна |
Висота греблі | 35 м |
Довжина греблі | 72 м |
Власник | Hokuriku Electric Power |
Оператор | Hokuriku Electric Power Companyd |
Мапа | |
Відпрацьована станцією Вадагава II вода потрапляє до невеликого резервуару, створеного на річці Вада (ліва притока Джогандж) за допомогою бетонної гравітаційної греблі висотою 35 метрів та довжиною 72 метра, яка потребувала 7 тис. м3 матеріалу. Вона утримує сховище з площею поверхні лише 1 гектар та об'ємом 171 тис. м3, з яких 78 тис. м3 відноситься до корисного об'єму (коливання рівня поверхні між позначками 599 та 604 метра НРМ).
Від греблі прокладено дериваційний тунель, котрий веде з долини Вада до долини річки Кокучі (так само є лівою притокою Джогандж). Тунель має довжину 6,3 км та перетин 4х4 метра і переходить у напірний водовід довжиною 0,62 км зі спадаючим діаметром від 3,4 до 1,4 метра. В системі також працює вирівнювальний резервуар висотою 43 метра з діаметром 15 метрів.
Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Френсіс загальною потужністю 80,4 МВт (номінальна потужність станції рахується як 73,5 МВт), які використовують напір у 259 метрів.[1]