Географія Сан-Томе і Принсіпі

Офіційна назва — Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі, Сан-Томе і Принсіпі (порт. Republica Democratic de São Tomé e Príncipe, São Tomé e Príncipe). Назва країни походить від назв однойменних островів^[2]. Острів Сан-Томе був названий на честь християнського святого апостола Хоми, в день якого 21 грудня 1470 або 1471 року острів був відкритий португальськими мореплавцями^[3]. Острів Принсіпі спочатку називався Санту-Антуан (порт. Santo Antão), імовірно, на честь святого Антонія, в день якого 17 січня 1471 або 1472 року його відкрили^[3]. Пізніше, 1502 року, його перейменували на Острів Принца (ісп. Ilha do Principe), бо плантатори цукрової тростини сплачували мито португальському принцу^[1].

Сан-Томе і Принсіпі — центральноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Сан-Томе і Принсіпі омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 209 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній архіпелажних вод^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[1].

Крайні пункти

Час

Час у Сан-Томе і Принсіпі: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)^[6].

Корисні копалини

Надра Сан-Томе і Принсіпі не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[7].

Сейсмічність

Вулканізм

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піко-де-Сан-Томе (2024 м).

Узбережжя

Острови

Територія Сан-Томе і Принсіпі лежить у екваторіальному кліматичному поясі^[8]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси^[9]. Цілий рік помірно спекотно, вплив океану значно знижує температуру повітря, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові^[9]. превалюють слабкі вітри, цілий рік волого, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи із грозами^[9].

Сан-Томе і Принсіпі є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 100 км² зрошуваних земель^[1].

Річки

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Озера

Ґрунтові води

Земельні ресурси Сан-Томе і Принсіпі (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 50,7 %,
  • орні землі — 9,1 %,
  • багаторічні насадження — 40,6 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 28,1 %;
• інше — 21,2 %^[1].

• 
  Сорокопуд сан-томейський
• 
  Мерл принсипійський
• 
  Вивільга сан-томейська
• 
  Сплюшка сан-томейська
• 
  Ткачик сан-томейський
• 
  Принія сан-томейська
• 
  Дрізд острівний
• 
  Голкохвіст сан-томейський
• 
  Окулярник інжировий
• 
  Затоківка принсипійська
• 
  Затоківка чорноголова

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Західноафриканської підобласті Ефіопської області^[9].

Сан-Томе і Принсіпі є учасником ряду міжнародних угод з охорони довкілля^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: потенційні несприятливі метеорологічні умови^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• ерозію ґрунтів і деградацію земель.

У фізико-географічному відношенні територію Сан-Томе і Принсіпі можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Центральна Африка
• Гвінея (регіон)

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Сан-Томе і Принсіпі // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Сан-Томе и Принсипи // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Сан-Томе и Принсипи // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Вікісховище : Атлас Сан-Томе і Принсіпі.
• Карти Сан-Томе і Принсіпі : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Sao Tome and Principe : [англ.] : [арх. 17 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Сан-Томе і Принсіпі : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.