Герман Ганна Миколаївна

Навчалася у Львівському університеті ім. Франка, на факультеті журналістики за фахом журналістика.

1979—1982 — навчалась у Львівському університеті^[5]. 1981—1984 — працювала у редакції районної газети «Ленінська зоря» у Миколаєві Львівської області на посадах телетайпістки, кореспондентки, завідувачки відділу редакції.

• 1985—1987 — кореспондентка газети «Ленінська молодь» (Львів). Працевлаштуванням Ганни Стеців (Герман) у Львові тогочасний керівник управління КДБ по Львівській області Станіслав Іванович Малик, близький знайомий першого чоловіка Ганни — кадебіста Коровіцина, займався особисто^[5].
• 1986—1987 — член правління Спілки журналістів СРСР (Москва).
• 1987—1989 — завідувачка відділу газети «Ленінська молодь» (Львів).
• 1989 — кореспондентка Української незалежної інформаційно-видавничої спілки В'ячеслава Чорновола.
• 1991—2002 — кореспондентка міської газети «Ратуша» (Львів). Водночас — вільна співробітниця Радіо «Свобода».
• Із 1997 — кореспондентка «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» у Варшаві.
• 2002—2004 — директор Київського бюро «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» (Radio Free Europe / Radio Liberty).^[6][7]
• З травня по грудень 2004 — прессекретарка Прем'єр-міністра України, керівниця Пресслужби Кабінету Міністрів України^[8][9].
• З січня 2005 по травень 2006 — радниця голови Партії регіонів В.Януковича.
• З травня 2006 по листопад 2007 — народна депутатка України 5-го скликання, член фракції Партії регіонів, № 106 у партійному списку.
• З липня 2006 по січень 2007 — перша заступниця голови Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації.
• З січня по листопад 2007 — член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
• З серпня 2006 по грудень 2007 — радниця Прем'єр-міністра України^[10][11].
• З листопада 2007 по лютий 2010 року — нардеп 6-го скликання, заступниця голови фракції Партії регіонів, голова Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації.
• З лютого 2010 по 5 квітня 2011^[12] — заступниця Глави Адміністрації Президента України.
• З 5 квітня 2011 по листопад 2012 — радниця Президента України — керівниця Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України^[13]
• На чергових парламентських виборах, які відбулися 28 жовтня 2012 року, Герман була обрана народною депутаткою України за списком Партії регіонів^[14]. 18 грудня 2012 року Герман обрана головою Міжфракційного депутатського об'єднання «За сприяння свободі сумління», створеного з метою сприяння свободі сумління в Україні, відстоювання прав віруючих різних конфесій і представників усіх церков і релігійних організацій України^[15]
• 9 січня 2013 — тодішній президент Янукович призначив Герман своєю радницею^[16].
• 25 жовтня 2014 — заявила, що йде з політики^[17][18].
• 20 жовтня 2014 — у видавництві L'Esprit des Aigles («Л'Еспрі дез Еґль») у Бельгії вийшла книжка Герман «Дівчинка і косміти» у перекладі французькою мовою.^[19]
• 27 листопада 2014 — книга «Дівчинка і косміти» удостоєна Гран-Прі Солензара.^[20]
• 30 травня 2015 — спільно з видавництвом «Ярославів Вал» Герман на Книжковому Арсеналі у Києві презентувала книгу «Дівчинка і косміти».
• 18 листопада 2016 — увійшла до рейтингу, складеного каналом ICTV, де зібрано найсильніших ораторів за часи незалежності України, разом із Вячеславом Чорноволом та Ліною Костенко.^[21]
• Тісно співпрацювала з Полом Манафортом, технологом Президента США Дональда Трампа.

Підозри у співпраці з КДБ

Як заявляв британський журналіст Аскольд Крушельницький, Ганна з 19 вересня 1979 року була агенткою КДБ під псевдонімом 'Тереза'^[22]. Сама Герман спростовує цю інформацію, а 2014 року планувала подати до суду на Аскольда «за наклеп»^[23]. Під час одного з радіоетерів на радіо Ера Ганна відмовилась відповідати на питання радіослухача, чи дійсно вона була агенткою КДБ. Натомість пообіцяла знайти цього слухача й подати на нього до суду, оскільки вважає цю інформацію «бездоказовою і такою, що ганьбить її гідність»^[24][25].

• Батько — Стеців Микола Петрович (1932–1971).
• Мати — Ганущак (за іншим джерелом — Стеців^[26]) Катерина Григорівна (3 листопада 1936 — 3 червня 2013), працівниця культури.

Чоловіки

• Перший — Володимир Коровіцин, син начальника Миколаївського відділу УКДБ УРСР по Львівській області^[26][27].
• Другий — Герман Сергій Михайлович (*1952), дипломат.
• Сини — Микола (від першого шлюбу, помер 17 вересня 2015 року у віці 36 років від інфаркту) та Роман (загинув 15 червня 2009 року в віці 16 років у автокатастрофі на трасі Одеса-Київ).
• Сестра — Бокало Любов Миколаївна
• Племінник — Бокало Олег Мирославович.

• «Піраміди невидимі» (2003, під дошлюбним прізвищем Стеців),
• «Червона Атлантида» (2011),
• «Дівчинка і косміти» (2014).

• Відзнака «За внесок у міжнаціональне порозуміння».
• Гран-прі Інституту Солензара за книжку «Дівчинка і косміти^[28]», що вийшла французькою мовою^[29] (2014).
• Орден Святої Варвари Великомучениці І ступеня (УПЦ МП, 2012).^[30]
• Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2012).

Захоплюється орієнталістикою^[5].