Горня
Горня́[1][2][3], або горня́тко[4][5][6] (від прасл. *gъr̥nъ — «горно»[7]) — маленький горщик[8], який використовували для приготування густих страв[9], зокрема каші та борщу. Звичайний розмір горняти між 1 та 2 літрами, але існували і менші варіанти на півлітра-літр для приготування страв для дітей.[10][9] У таких горнятках також зберігали масло, сметану[10][9] або молоко[11].
У західних областях України (у регіоні південно-західного наріччя)[12][13] «горнятком» подекуди називають чашку. Однак посібник «Чистота і правильність української літературної мови» Пантелеймона Ковалева радить не вживати це слово в такому значенні, вважаючи його хибним[14][15]. Відмінність полягає в тому, що горнятко є не тільки столовим посудом, як кухоль або чашка, але й кухонним, котрий використовують для приготування страв на вогні.[16]
Горнятко у фольклорі
У народних приговірках символізує людину: «порожній горнець дрінчить, а повний мовчить» — про дурнувату балакучу людину, «чим горнець накипить, тим і смердітиме» — про звички людини, «горнець кітлові довіряє, а оба зашмальовані» — про довіру лихої людини іншій лихій. Розбите горня — символ руїни.[11]
Горнятко каші та горнятко борщу згадується в одному з варіантів галицької народної пісні «Вербова дощечка».
 | Та вербовая дощечка, дощечка, А въ томъ борщику мысяча головка, головка, |  |
Закопане горнятко з кашею дівчата використовували як приворотний засіб.[18]
Каша в горняті зі значеннями дитини в утробі матері використовувалась в обряді «бабиної каші». У цьому обряді кум розбивав горня-кашник чепелем на дрібні шматочки. Чепіль уособлював статевий орган чоловіка, вінце горщика — жіночий, а розбиття горняти означало статевий акт. Після цього баба збирала уламки, приказуючи: «Щоб важко горщики бились, щоб легко діти родились».[18]
Горня застосовували в ритуалі лікування соняшниць (болю в животі у дітей). Для того варили соняшник, освячений на Маковія, зливали воду, прикладали відварений теплий соняшник до пупа дитині і накривали той горням. Під час ритуалу шептали наговір «Богородиця» й водили ножем або веретеном по дну горняти.[19]
На Покутті практикувалось ритуальне «годування душі» померлого медом з горняти, яке ставили відразу після смерті людини. А в деяких селах Городенківщини після похорону на підвіконня ставили свічку на горняті з водою.[20]
Див. також
Примітки
Джерела
- Горнець, горня // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 270-271. — 1000 екз.
- Васильченко, В'ячеслав (19.03.2023). Склянка, стакан, філіжанка, горнятко. Український інтерес.
