Гравітаційний колапс

Гравітаційний колапс — стискання масивних тіл під дією гравітаційних сил, що призводить до значного зменшення їх розмірів^[1].

У широкому сенсі гравітаційним колапсом називають будь-який процес стискання речовини під дією гравітаційних сил, який не в змозі зупинити інші сили (зокрема, тиск газу). Наприклад, колапс газопилової хмари у протозорю або колапс темної матерії з утворенням великомасштабної структури Всесвіту^[2].

Досить часто під гравітаційним колапсом мають на увазі кінцеву стадію еволюції зір із масою більше кількох мас Сонця. У цьому випадку гравітаційний колапс має катастрофічний характер. Наприклад, якщо після вичерпання сировини для термоядерних реакцій, маса білого карлика перевищує межу Чандрасекара (~1,44M_☉), зоря втрачає стійкість і починає з дедалі більшою швидкістю стискатися до центру. Зупинити гравітаційне стиснення може тиск виродженого нейтронного газу, тоді центральна ділянка зорі стає надщільною нейтронною зорею, а процес може супроводжуватися скиданням оболонки й спостерігається як спалах наднової. Якщо ж маса зорі перевищить межу Оппенгеймера—Волкова, то колапс триває до її перетворення на чорну діру^[2].