Свято-Троїцький собор (Одеса)
Свято-Троїцький собор в Одесі — православний собор Одеської єпархії Української православної церкви. З 4 січня 2006 має назву «Свято-Троїцький собор»; в тому ж році в табличку біля входу, за наполяганням уряду Греції, було внесено слово «(грецький)»[1].
| Свято-Троїцький собор | |
|---|---|
 | |
| 46°28′34″ пн. ш. 30°44′17″ сх. д. / 46.47611111113877769° пн. ш. 30.73805555558377733° сх. д. 30°44′17″ сх. д. / 46.47611111113877769° пн. ш. 30.73805555558377733° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Одеса Приморський район |
| Конфесія | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Єпископство | Одеська та Ізмаїльська єпархія |
| Тип | собор і православний храм |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Автор проєкту | Ф. Фраполі |
| Дата заснування | 1804 |
| Початок будівництва | 29 червня 1804 |
| Побудовано | 1808 |
| Статус | Пам'ятка культурної спадщини України |
| Стан | цілком задовільний |
  Свято-Троїцький собор Свято-Троїцький собор (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історично, іменувався по-різному: з 1808 по 1908 роки — Грецька Троїцька церква;
з 1908 по 1936 роки — Свято-Троїцька (Грецька) церква;
з 1936 по 1941 роки був закритий (у ці роки храм втратив верхній ярус дзвіниці і купола — їх вдалося відтворити в 1990-х роках);
з 1941 (храм відкритий владою Трансністрії в юрисдикції Румунської Церкви) по 1956 — Свято-Троїцька церква;
з 1956 по 1999 роки — Свято-Троїцький храм Олександрійського подвір'я;
з 1999 по 2006 роки — Свято-Троїцький храм Одеської митрополії Української Православної Церкви.
Історія
Храм закладений 1795 року митрополитом Катеринославським і Таврійським Гавриїлом (Банулеску-Бодоні) в числі ще трьох церков і призначався для грецької громади міста. Спочатку він був дерев'яним.[2]
29 червня 1804 відбулася урочиста закладка кам'яного храму (Архиєпископ Новоросійський Афанасій). Проєкт храму розробив архітектор Ф. Фраполі. 28 травня 1808 року храм освятив архієпископ Катеринославьский і Таврійський Платон.[3]
Першим настоятелем був протоієрей Йоанн Родес, який сприяв тому, що храм отримав 2 прибудови, які надали церкві хрестоподібну форму візантійського стилю з одним куполом і дзвіницею зі шпилем. Південний приділ був освячений 31 березня 1840 на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, згодом переосвячений на честь Покрова Пресвятої Богородиці; а північний 3 лютого 1875 року — на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість» і святителя Спиридона Триміфунтського, чудотворця.[3]
У 1821 тут поховали останки страченого османами Вселенського Патріарха Григорія V, які в 1871 році перевезли до Афін. У 1997 році в північно-східному куті храму освячено мармуровий надгробок на місці, де раніше спочивали мощі святителя.
В 1900—1908 роках храм реконструювали під керівництвом архітектора А. Тодорова[4].
Історичні назви
- з 1808 по 1908 рік — Грецька Троїцька церква;
- з 1908 по 1936 рік — Свято-Троїцька (Грецька) церква;
- з 1936 по 1941 рік — був закритий радянською владою, використовувався для зберігання зерна (в ці роки храм позбувся верхнього ярусу дзвіниці та бані — їх вдалося відтворити тільки в 1990-х роках);
- з 1941 по 1956 рік — Свято-Троїцька церква (храм відкритий владою Трансністрії в юрисдикції Румунської Церкви) ;
- з 1956 по 1999 рік — Свято-Троїцький храм Олександрійського подвір'я;
- з 1999 по 2006 рік — Свято-Троїцький храм Одеської митрополії УПЦ (МП).
- з 04 січня 2006 року — Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ (МП).[2][3]
З 2003 році при храмі працює недільна школа.[2]
В 1979 році храм внесений до переліку архітектурних пам'яток Української РСР що перебувають під охороною держави за № 1459.[5] В 2012 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 150025-Н)[6]
Архітектура
Храм збудовано з черепашника з порядковою кладкою у візантійському стилі. Первинно будівля була прямокутною, але після добудов стала хрестоподібною. На зовнішніх стінах сформовані пілястри. Верхні частини стін церкви оформлені іонічними портиками, вхід і бокові стіни оформлені чотирма колонами а підлога частково вкладена мармуром.[7]
Примітки
Література
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Брехня істориків. Загадки Одеси частина друга на YouTube // Председатель СНТ. — 2018. — 22 лист. — бл. 32:10. (рос.) |
- Свято-Троїцька (грецька) церква в Одесі (1808—2001 рр..). — Одеса, 2002.
