Грот Яків Карлович

|підпис_зображення=

Яків Карлович Грот
Народився	15 (27) грудня 1812(1812-12-27) Петербург, Російська імперія
Помер	24 травня (5 червня) 1893(1893-06-05) (80 років) Петербург, Російська імперія
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	Росія
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Імператорський Царськосільський ліцей
Галузь	мовознавство
Заклад	Гельсингфорський університет
Науковий ступінь	професор
Членство	Російська академія наук Петербурзька академія наук Імператорське російське археологічне товариствоd Сербське вчене товариствоd (15 листопада 1892) Сербська академія наук і мистецтв (24 травня (5 червня) 1893)
Батько	Q110064680?
У шлюбі з	Q110075988?[1]
Діти	Грот Костянтин Якович Грот Микола Якович
Нагороди
віце-президент Російської Імператорської академії наук
Грот Яків Карлович у Вікісховищі

Я́ків Ка́рлович Грот (*15 (27) грудня 1812(18121227), Петербург — † 24 травня (5 червня) 1893) — російський філолог. З 1840 професор Гельсингфорського університету, з 1858 академік, з 1889 віце-президент Російської Імператорської академії наук.

Гроту належить ряд праць з історії російської словесності: «Філологічні дослідження»; зразкове для свого часу науково-критичне з обширним коментарем видання творів Державіна в 9 томах (1864—1883); видання творів Хемніцера (1873); книжка «Життя Державіна»; дослідження «Катерина II» і ін. Грот вивчав також історію шведської і фінської літератури, скандинавський фольклор і морфологію.

Грот дуже відомий своїми роботами в царині російської орфографії. У роботах «Суперечливі питання російського правопису від Петра Великого донині»(1873) і «Російський правопис» (довідник, що витримав 22 видання в 1885—1916) Грот сформулював основні принципи правопису — фонетичний і історико-етимологічний — а також запропонував норми російської дореформеної орфографії, з яких його допомога була найавторитетнішою аж до реформи 1918 року, хоча не всі орфографічні пропозиції Грота в цей період дотримувалися реально (наприклад, написання вядчина замість ветчина, діэта замість діета). Роботи Грота вважаються першим теоретично обґрунтованим зведенням правил російської орфографії. У них містяться також важливі зауваження про морфологічну роль російського наголосу.

Грот був також видатним лексикографом, почав видавати «Словарь русского языка» нормативного типу (вийшов початок, букви А-Д, 1891), займався словником і стилем окремих письменників («Словник до віршів Державіна», 1883), заснував картотеку словникового сектора Інституту російської мови РАН.