Гуцульська писанка
Гуцульська писанка – традиція гуцулів, техніка виготовлення великоднього символа поширена у селі Космач Косівського району Івано-Франківської області, а також навколишніх селах Косівського району, зокрема в Лючі, Яблунові, Прокураві, Шепоті, Акрешорах, Розтоках, Кутах, Косові. Також зустрічається у Надвірнянському районі, Верховинському районі, на території Путильського і Вижницького районів Чернівецької області та в Рахівському районі Закарпатської області. У 2018 році включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України[2][3].
| Гуцульська писанка | |
 | |
| Адміністративна одиниця | Івано-Франківська область Чернівецька область Закарпатська область |
|---|---|
| Країна походження |  Україна |
| Статус нематеріальної культурної спадщини | Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d][1] |
 Гуцульська писанка у Вікісховищі | |
Опис
Мотиви розписів гуцульських писанок – символи сонця, води, рослин, тварин, геометричні символи та релігійні мотиви. Геометричні орнаменти (лінії, зигзаги, хвилі, трикутники, ромби, квадрати, хрести) можуть відтворювати образи сонця, зірок, блискавок, хмар, гір, символів засіяного поля у вигляді ромбів, грудок зораної землі. У кольоровій гамі переважають яскраві жовто-оранжеві, червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. В орнаменті космацьких писанок часто поєднують дрібний геометричний рисунок із зображеннями анімалістичних і рослинних мотивів. Кожне село Гуцульщини має місцеві особливості особливості, кольорову гаму, різні варіанти поділу писанки дя орнаментування.
Виготовлення
Писанки пишуть на шкаралупі сирого яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском, потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоб зберегти колір[4]. Елементи, написані на білій поверхні, залишаться білими, на жовтій – жовтими, і так далі до найтемнішого кольору. Щоразу після фарбування яйця в новий колір покривають воском фрагменти орнаменту, які мають бути саме того кольору. Послідовність фарбування: жовтий, помаранчевий, червоний, вишневий, чорний. Зелений, синій, фіолетовий, рожевий кольори наносять на білу поверхню, потім покривають воском[5].
Колекції
Писанки майстрів Гуцульщини стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 року як філія Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського[6].
Примітки
Джерела
- Віра Манько. Українська народна писанка. Львів, Свічадо, 2001.
