Династія Гуптів

При ЧандрагуптіІ, внукові Шрі-Гупти, що правив в 320 — близько 340 рр. і прийняв імператорський титул, почалося утворення держави Гуптів. Самудрагупта і Чандрагупта ІІ Вікрамадітья (правив близько 380–414 рр.) підкорили всю Північну Індію, крім Кашміру, Західного Пенджабу і Раджпутани. Самудрагупта здійснив також військовий похід в Декан і Південну Індію. Скандагупта (5 століття) вів важку боротьбу з племенами Пушьямітри в Західній Індії та з ефталітами на північно-західному кордоні держави.^[1]

При Будхагупті почався розпад імперії Гуптів. Від неї відпали Гуджарат, Малва, на початку 6 століття ефталіти оволоділи західною частиною держави. Близько 528 р. гуптський правитель Баладітья в союзі з правителем Центральної Індії Яшодхарманом з Мандасора розбив ефталітів, і їх влада в Індії майже була знищена. Однак Гупти були настільки ослаблені війнами з ефталітами та серйозною внутрішньою кризою в державі, що не змогли запобігти остаточному розпаду. В кінці 6 століття імперія Гуптів перестала існувати.^[1]

Після розпаду імперії Гуптів, територія Індії знову подрібнилася на ряд маленьких регіональних царств. Невелике відгалуження династії Гуптів продовжувало правити Магадхою до першої половини 7 століття, коли цар Харша Вардхана остаточно покінчив з династією Гуптів і заснував свою державу — імперію Харші.^[2]

За часів розквіту імперія відрізнялася стабільністю політичного і економічного життя. Тоді ж почалася і «золота», або «класична», доба релігії, філософії, літератури й архітектури. Цей період, за свідченням китайського буддистського монаха Фа Сяня, який подорожував Північною Індією на початку 5 століття, був відзначений процвітанням індуїзму і буддизму.

При імперському дворі говорили на санскриті. Писав свої поеми та п'єси придворний поет Калідаса.В цей же час здійснював свої відкриття Аріабхата I — батько індійської астрономії, який довів, що Земля обертається навколо своєї осі, розрахував довжину екватора, пророкував місячні і сонячні затемнення і створив числа «нуль» і «пі». Своєю діяльністю відзначився і астроном та астролог Варахаміхіра

Філософ Васубандху (автор численних буддійських трактатів) частенько перемагав в релігійних суперечках з ерудитами інших конфесій. Оскільки розум і переконливість в ті часи цінувалися високо, за свої перемоги Васубандху отримував від уряду великі грошові призи. Так за перемогу в диспуті з представниками школи самкх'я він отримав 300 000 золотих монет і витратив їх на будівництво буддійських монастирів.

Матеріальними свідоцтвами процвітання Індії в «золотої доби» є печерні монастирі Аджанти, Делійська залізна колона, кам'яний Будда Сарнатха та ін.

• Шрі-Гупта
• Гхатоткача (близько 270–320)
• Чандраґупта І (близько 320–340)
• Самудрагупта (близько 340–375/80)
• Рамагупта (Качагупта) (близько 375/380)
• Чандрагупта ІІ (близько 375/80-415/16)
• Кумарагупта I(415/16-455/56)
• Пуругупта ?
• Скандагупта (455/56-467)^[3]

Відновити подальшу послідовність і дати правління окремих царів неможливо, тут наводиться найдостовірніший варіант.

• Кумарагупта II (близько 467–476)
• Будагупта (близько 477–500)
• Нарасімагупта (Баладітья) (близько 500 -?)
• Чандрагупта III?
• Вайнягупта ?
• Банугупта ?
• Пракасадітья?
• Нарасімагупта II (Баладітья) ?
• Ваджра (Пракасадітья) ?
• Кумарагупта III (близько 550)
• Вішнугупта I (др. пол. 6 століття)^[3]

Гупти, князі в Мальві («пізні Гупти»): ймовірно, ця династія була бічною гілкою династії Гуптів.

• Крішнагупта кін. 5 ст.
• Харшагупта поч. 6 ст.
• Джівітагупта I
• Кумарагупта
• Дамодарагупта кін. 6 ст.
• Махасенагупта поч. 7 ст.
• Мадавагупта
• Адіт'ясена (прийняв титул імператора) сер. 7 ст.
• Девагупта кін. 7 ст.
• Вішнугупта II поч. 8 ст.
• Джівітагупта II (близько 725–731)^[3]

• Імперія Гуптів
• Походження династії Гуптів

М. Д. Бухарин, И. А. Ладынин, Б. С. Ляпустин, А. А. Немировский История Древнего Востока [Архівовано 14 серпня 2012 у Wayback Machine.]

• Большая Советская энциклопедия [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Хронос [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу, Київ, «Либідь», 2002.
• Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.