Дягель лісовий
Дягель лісовий[1], дудник лісовий[2][3] (Angelica sylvestris) — вид трав'янистих рослин родини окружкові або зонтичні (Apiaceae, syn. Umbelliferae). Етимологія: лат. sylvestris — «лісовий»[4].
| Дягель лісовий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Рід: | Дягель (Angelica) |
| Вид: | Дягель лісовий (A. sylvestris) |
| Біноміальна назва | |
| Angelica sylvestris | |
Опис
Багаторічник. Стебла прямостоячі, 0,5–1,5(-2,5) м, як правило, дещо червонуваті. Базальне листя може досягати в довжину від 30 до 60 сантиметрів. Листочки яйцеподібні, різко гострі, тісно й дрібно зазубрені, до 8 см завдовжки. Парасольки з 18–30 променями. Пелюстки від білих до рожево-білих. Плоди 4–5 мм. 2n=22.
Поширення
Вид росте в Європі (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Румунія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія) й Азії (Грузія, Китай — Синьцзян, Росія, Сирія, Туреччина). Також культивується.
Екологічна приуроченість
Населяє базово багаті ґрунти в найрізноманітніших місцях проживання, в тому числі вологі ліси, волого-нейтральні трав'янисті площі, болота, трясовини й високотравні драговини, морські скелі, невипасні й гірські трав'яні площі й гірські уступи. В Україні зростає у долинах річок, сирих лісах, на вологих луках. Зростає поодиноко — у більшій частині України, крім Криму. В Степ заходить тільки по долинах річок[2].
Використання
Трава дудника містить білок (понад 11,5 %), жири (понад 7%), клітковину (~19%), різноманітні макро- та мікроелементи. У плодах близько 17 % жирної олії, а кореневища містять ефірну олію[5].
Використовувався як овоч до 20-го століття. Стебло можна їсти свіжим, а з листя тушкувати. Рослина запобігає цинзі. Пахуче зілля вживається як приправа, якою ароматизують салати, перші та другі страви, соління, маринади. Молоді стебла та черешки листків очищають від шкірки і зацукровують. На коренях дудника настоюють горілку та настоянки.[6]
Корені дудника жують для вгамування зубного болю, що вшухає за 20-30 хв. Коріння використовувалося в традиційній австрійській медицині.
Рослина також може використовуватися для фарбування.
Вирощується як декоративна. Має культурний сорт 'EBONY' з рожевими квітами та бордовим листям.[7]
Галерея
Загальний вид рослини
Див. також
Примітки
Джерела
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання
- Дудник лісовий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 144. — ISBN 5-88500-055-7.
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of NW Europe[недоступне посилання з травня 2019] (англ.)
- Lansdown, R.V. 2014. Angelica sylvestris. The IUCN [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
