Діжка

Діжка має циліндричну або звужену доверху форму, часто з кришкою^[4]. На відміну від бочки — діжка може знаходитися тільки в стоячому положенні, а закриті бочки, можна покласти і переміщати в лежачому положенні.

Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до однієї клепок, стягнутих металевими обручами.

Згідно зі «Словарем української мови» Б. Д. Грінченка, діжка з непарним числом клепок називалася «діж» («діжун»), з парним — «діжа». У Слов'яносербському повіті записано таке: «Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: „діж“, на другу: „діжа“, на третю знову: „діж“ і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: „діжа“, то купують, бо хліб добрий буде, а як „діж“, то не купують»^[5][6].

• Бо́дня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривають віком з висячим замком. Зазвичай має вушка. На Поліссі посудина була призначена для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо, в інших районах України — для зберігання харчів (передусім сала)^[7]. Від назви цього виробу походить і назва професії бондаря (через проміжну форму «боднарь»)^[8].
• Водя́нка (вóдник) — діжка на воду^[9][10].
• Ґеле́та (ґеле́тка) — діжка або барильце, могла використовуватися як дійниця.
• Квасни́к — невелика діжка, призначені для закваски і солінь у домашніх умовах^[10].
• Дійни́ця — посудина для доїння^[11].
• Діжа — низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб^[12][13][14].
• Кадіб (кадівб, кадуб) — велика діжка для зберігання зерна, м'яса.
• Ку́фа (кухва) — перевернута невисока діжка, яку використовують для прання, миття в лазні, годування та напування худоби^[15]
• Масничка (маслобійка, маслянка) — висока вузька діжка з кришкою і колотівкою для збивання масла^[16][17][18].
• Фаска (від нім. Faß — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру^[19].
• Цебро — дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, що має вигляд зрізаної діжки.
• Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза.

Зазвичай дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати харчові продукти. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжа часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи.

Низькі діжки (шаплики) використовують замість горщиків для великих кімнатних рослин (зокрема, пальм, олеандрів, цитрусових)^[20].

Міри об'єму

Використовували діжку і її різновиди для вимірювання сипких тіл та рідин: каді (кадовби) — 8 центнерів, цебер — 3-є відер, ґелетка — 25 кг^[21]. Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Форму дерев'яної діжки, дерев'яного цеберка (зробленого в бондарській техніці) визнано настільки вдалою, що у XVIII століття кумедним чином вона перейшла у порцеляну. На хвилі моди на сільські забави для королеви Франції Марії Антуанетти Севрська порцелянова мануфактура у 1787-1788 роках виготовила порцелянові відерця для її молочної ферми в Версалі. Порцеляна та її розфарбування імітують дерев'яні дошки й обручі від діжі.

Імітація невеличкої діжки давно перейшла у кераміку та фаянс як сувенірна продукція.

• Бондарство
• Бочка
• Жлукто
• Кадіб
• Казка про діжку^[en] — твір Дж. Свіфта.

• Т. Бетехтіна. Господарське начиння
• Діжка [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Діжка [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Майструємо діжку [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Словопедія [Архівовано 25 березня 2015 у Wayback Machine.]
• Дійниця [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 351. — 1000 екз.