Злодій у законі

Поява злодіїв у законі у СРСР належить до 1920-1930-х років. Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії^[4]. Формування подібний «авторитетів» було зумовлено тим, що в місцях позбавлення волі серед ув'язнених почали виділятися більш «авторитетні»^[5]. Їхнє життя було підпорядковано «поняттям», ці люди контролювали «общак» і стежили, щоб інші члени спільноти не порушували «злодійського кодексу». Кодекс, серед іншого, забороняв їм співпрацювати з правоохоронцями, займатися політикою і красти у своїх.

Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів^[6].

У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги над Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони зазнали значних втрат^[7].

1979 року в Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку^[8].

У 1980-х, під час Перебудови, міліціянти намагалися посилити контроль над злочинними організаціями або знищити їх. В цей час від справ відійшли представники старшого покоління злочинців, їхнє місце посіли молодші, які в боротьбі за владу дозволяли собі не дотримуватися злочинного кодексу^[5].

Традиційно «злодієм у законі» може вважатися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»^[9], злодій у законі ні за яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми, які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)^[10].

На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот, ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)^[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами^[16].

У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн^[17].

«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності^[18].

Особливу небезпеку являють собою ті «злодії в законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 людей)^[19].

За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку^[20].

Україна

Після втечі злодіїв у законі 2005 року з Грузії та 2020 року з РФ, частина з них переїхала до України. Одного з основних кримінальних авторитетів Дніпровського регіону, Сергія Олійника було короновано в Санкт-Петербурзі 2014 року, його колегу Лашу Свану — 1995 року в Москві. Вони керували центральним, східним та південним регіонами України та займалися розподілом злодійського «общака».

У червні 2021 року РНБО склала список 600 «злодіїв», що мали українське громадянство. Найвідоміші з них: Андрій Недзельський («Нєдєля»), Сергій Лисенко («Льора Сумський») та Сергій Олійник («Умка»). Умку було затримано 20 травня 2021 в аеропорту Дніпра при спробі втечі з країни. Того ж дня заарештовано його колегу — Лашу Джачвліані («Лаша Сван»)^[21].

Грузія

Відповідно до прийнятого з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі закону «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої таке членство карається позбавленням волі на 5-8 років, а «злодій у законі» позбавляється волі на 7—10 років.

При цьому, злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу». Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».^[22]

Поліціянти Грузії при цьому проводили масові незаконні арешти, застосували тортури, а вилучені у злочинців автомобілі і житло передавалися працівникам поліції. Це змусило злочинців втекти з Грузії до Росії, Туреччини й України.

РФ

2018 року «авторитетів» почали масово заарештовувати за найменші злочини.

2020 року в РФ прийнято закон щодо кримінального покарання за статус «злодія в законі». Одним із яскравих прикладів є засудження на 10 років в'язниці найвпливовішого у колишньому СРСР кримінального авторитета Захарія Калашова («Шакро молодий»). Шакро здобув свій статус 2013 року після вбивства Аслана Усояна (Дід Хасан).

• Російська мафія
• Суча війна
• Злодійський закон
• Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю (ГУБОЗ)
• Злодій (етика)
• Злочин
• Крадіжка

• Висоцкий В., Мончинский С. Чёрная свеча : [рос.]. — Иркутск : ГП «Иркутская областная типография», 1998.
• Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность : [рос.]. — М. : Юридическая литература, 1990.
• Криминология : [рос.] : Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Норма, 2005. — 912 с.
• Криминология : [рос.] : Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. — 3-е изд., перераб. и доп.. — М. : Юристъ, 2007.
• Криминология : [рос.] : Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и В.В. Лунеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Волтерс Клувер, 2004. — 640 с. — ISBN 5-466-00019-1.
• Латов Ю. В. Кто и куда стремится вести Россию?.. Акторы макро-, мезо- и микроуровней современного трансформационного процесса : [арх. 21 грудня 2018] : «Воры в законе» как субъекты рыночной модернизации в России : [рос.] / Под общ. ред. Т.И. Заславской. — М. : МВШСЭН, 2001. — С. 176—181.
• Ерёмин В. А. Воровской орден (сборник очерков) : [рос.]. — М. : Известия, 1995. — ISBN 5-206-00464-2.
• Разинкин В., Тарабрин А. Цветная масть: элита преступного мира : [арх. 2 квітня 2018] : [рос.]. — М. : Вече, 1998.
• Роулинсон П. Российская организованная преступность: новая угроза? : Российская организованная преступность: краткая история : [рос.] / Вильямс Фил.. — М. : Крон-Пресс, 2000. — 288 с.
• Скобликов П. А. МВД России : Вор в законе : [рос.] : Энциклопедия / Гл. ред. В.Ф. Некрасов. — М. : Объед. ред. МВД России; Олма медиа групп, 2002. — С. 91—92. — 623 с. — ISBN 5-224-03722-0.

• Злодій у законі [Архівовано 2 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Професійна злочинність [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.