Канатоходіння

Ходіння по канату — найбільш поширений різновид циркової еквілібристики. Еквілібристи можуть перетинати на канаті водоспади і прірви (в XIX столітті цим прославився Шарль Блонден^[ru]), а можуть їздити по канату на велосипеді, іноді на досить значні відстані (світовий рекорд належить американцеві на ім'я Нік Валленда^[ru]).

Різновиди

Натягнутий канат, жорстко натягнутий трос, зазвичай близько 1 см в діаметрі . Часто використовуються додаткові предмети для знаходження балансу (парасольку, віяло, жердину тощо). Як правило, виступи на натягнутому канаті включають в себе акробатику або жонглювання.
Високий канат, те ж саме, тільки трос натягнутий на висоті понад п'ять метрів. Різновид «небесне ходіння», коли довгий трос натягнутий між висотними будівлями, скельними вершинами тощо. Часто проходження використовується, як промоакція до майбутнього виступу цирку.
Вільна дротина, зазвичай тонка дротина або мотузка (3-6 мм), натягнута вільно. Відмінність від натягнутого каната в тому, що замість того, щоб тримати центр ваги тіла над канатом, тут артист повинен ногами підводити вільну дротину під свій центр ваги.
Ходіння по стрічці (slackline), замість мотузки використовується слабо натягнута стропа 2.5-6 см, по якій часто ходять босоніж. Світовий рекорд проходження становить 1242 м в довжину. Часта складова частина в тренуваннях скелелазів.

Відомі канатоходці

Молодцов Федір Федорович^[ru]
Шарль Блонден^[ru]
Філіпп Петі
Нік Валленда^[ru]

Див. також

Світовий чемпіонат канатоходців^[en] )