Капелюх
Капелю́х — головний убір, який складається з основи — наголовка (тулії)[1][2] та бортів у нижній частині — крисів (чи полів)[3][4]. Залежно від фасону наголовок і криси можуть мати різні розміри та форму.
| Капелюх | |
 | |
| Метод виготовлення | hatmakingd |
|---|---|
 Капелюх у Вікісховищі | |
Етимологія
Українське слово капелюх, ймовірно, є полонізмом: воно походить від пол. kapeluch — діалектної вимови літературного kapelusz (капе́люш)[5]. Воно, у свою чергу, походить від італ. cappello (cappelluccio)[6], утвореного від лат. cappellu(m) — зменшеної форми слова cappa («плащ», «головний убір»)[7]. З того ж кореня фр. chapeau, українські «шапка», «кепка», «каплиця».
Матеріали
Для роблення капелюхів використовують тканину, солому, тонку повсть (фетр) та інші матеріали. Тканинний капелюх носять у осінній та весняний період, солом'яний — у літній. Капелюхи бувають як чоловічі, так і жіночі. Жіночий капелюх малого розміру зазвичай називають капелюшком.
Капелюх можуть використовувати як засіб для захисту голови й волосся (від опадів, вітру, сонця), а також може виконувати і декоративну функцію.
Перші капелюхи виготовляли із соломи. Доморобний солом'яний капелюх, ще тоді, коли капелюхи не робили з тканини, був найпоширенішим головним вбранням у спекотний період. Перевага солом'яного капелюха полягає в тому, що він добре пропускає повітря, захищаючи голову від сонячного удару.
Популярним видом капелюха у XIX сторіччі був циліндр. У найбільшому вжитку був у Великій Британії.
Різновиди капелюхів
| Фото | Назва | Опис |
|---|---|---|
 | Азійський бриль | Капелюх поширений у країнах Східної і Південно-Східної Азії (В'єтнам, Китай, Японія й Корея). |
 | Акубра | Австралійський чоловічий капелюх. |
.jpg) | Шапо бержер | Жіночий ширококрисовий капелюх, поширений у добу Рококо і в другій половині XIX ст. |
| Болівар | Ширококрисовий капелюх. | |
 | Бриль | Традиційний український і білоруський сільський літній капелюх з широкими крисами |
 | Галеро | Дуже великий, плаский, червоний капелюх з широкими крисами, з боків якого звисають 15 китиць, є геральдичною відзнакою сану кардинала. |
 | Гомбург | Чоловічий фетровий капелюх, популярний у середині XX ст. |
 | Дирсталкер | Капелюх мисливця оленів, з двома крисами-козирками — попереду й позаду |
 | Зюйдвестка | Морський капелюх з непромокального матеріалу |
 | Канотьє | Невисокий циліндричний солом'яний капелюх з пласким верхом |
 | Капелюх-колесо | Дамський капелюшок з широкими крисами і маленьким наголовком, популярний на початку 20 ст. і у 1950-х |
 | Капелюх-таблетка | Дамський капелюшок |
 | Каса | Традиційний японський грибоподібний або конусоподібний капелюх |
 | Клош | Дамський капелюшок у формі дзвоника, модний у 1920-х |
 | Ковбойський капелюх | Високий капелюх з фетру або шкіри, зі загнутими по боках полями |
 | Котелок | Чоловічий капелюх з округлим наголовком без зламів і вузькими, підігнутими догори крисами |
 | Крисаня | Капелюх у Прикарпатті |
 | Нон квай тао | Традиційний в'єтнамський капелюх, схожий на сомбреро |
| Панама | М'який капелюшок з легкої тканини або соломи, для захисту від сонячного проміння | |
 | Петас | Ширококрисовий капелюх від сонця, поширений у Стародавній Греції. |
 | Поркпай | Капелюх з вузькими крисами і низьким наголовком, що носився представниками деяких субкультур у 1960-1970-х. |
 | Сомбреро | Чоловічий ширококрисовий капелюх. |
 | Тирольський капелюх | Фетровий капелюх, елемент тирольського традиційного костюму |
 | Треуголка | Капелюх з крисами, загнутими догори з трьох боків |
 | Двоуголка | Дворогий капелюх, що змінив треуголку |
 | Трилбі | Фетровий чоловічий капелюх. |
 | Федора | Чоловічий капелюх, популярний у першій половині XX ст. |
 | Циліндр | Високий чоловічий капелюх з циліндричним наголовком. |
 | Чупала | Традиційний чилійський солом'яний капелюх |
 | Шапокляк | Складаний циліндр |
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Капелюх |
Примітки
Посилання
- Капелюх, капелюха [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 594. — 1000 екз.
