Кара-Богаз-Гол
Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl, дослівно — «озеро чорної протоки») — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².
| Кара-Богаз-Гол туркм. Garabogazköl Aylagy | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |  Туркменістан[1],  Російська імперія і  СРСР | |||
| Регіон | Балканський велаят | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | затока | |||
| Частина від | Каспійське море | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 18 400 км² | |||
| Висота | −33 м | |||
| Глибина макс. | 3,5 м | |||
| Довжина | 193 км | |||
| Ширина | 154 км | |||
| Берегова лінія | 730 км | |||
| Об'єм | 128 800 000 000 кубічний метр | |||
| Вода | ||||
| Солоність | 350 ‰ | |||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
  Кара-Богаз-Гол (Туркменістан) | ||||
 | ||||
 Кара-Богаз-Гол у Вікісховищі | ||||
На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.
До 1980 року — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалася з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 році протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (понад 310 ‰). У 1984 році для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно змінюється в залежності від сезону.
Етимологія
Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро чорної пащі (горла)» або як «Озеро чорної протоки» (слово bogaz має два значення).
Промислове значення
Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, астраханіт, епсоміт і інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300 %) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової й гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу і інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним із найбільших родовищ мірабіліту.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
 | Це незавершена стаття з географії Туркменістану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
