Кевін Рош
Кевін Рош (Роуч, Роч; англ. Kevin Roche; 14 червня 1922, Дублін — 1 березня 2019 Гілфорд, США[9]) — американський архітектор ірландського походження.
Кевін Рош | |
---|---|
англ. Kevin Roche | |
Ім'я при народженні | англ. Eamonn Kevin Roche |
Народився | 14 червня 1922[4][5][…] Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[1] |
Помер | 1 березня 2019[1][2][3] (96 років) Гілфорд[1] |
Країна | Ірландія США |
Діяльність | архітектор, інженер |
Галузь | архітектура |
Alma mater | Університетський коледж Дубліна і Іллінойський технологічний інститут |
Знання мов | англійська |
Членство | Американська академія мистецтв та літератури, Американська академія мистецтв і наук, Académie d'architectured[7] і Академія Святого Луки[8] |
Magnum opus | Банк Америки-Плаза і Leo Burnett Buildingd |
Нагороди | |
Сайт | krjda.com |
Лауреат Прітцкерівської премії. Під його орудою здійснено понад 200 проєктів як у США, так і за кордоном, а саме вісім музеїв, 38 корпоративних штаб-квартир, сім дослідницьких закладів, центри виконавських мистецтв, театри та будівлі кампусу для шести університетів.
Закінчив Дублінський університетський коледж в 1945 році, деякий час працював у Лондоні. У 1948 році вирушив до США, щоб підвищити кваліфікацію в Іллінойському технологічному інституті, де в той час викладав Людвіг Міс ван дер Рое. У 1950 році Ееро Саарінен звернув увагу на молодого архітектора і запросив до свого бюро. З 1954 року Рош став партнером у фірмі Саарінена і відтоді брав участь у всіх проєктах старшого колеги. Після смерті Саарінена Рошу довелося завершувати його незакінчені проєкти, зокрема Gateway Arch, 5 термінал аеропорту імені Кеннеді, головний будинок аеропорту імені Даллеса.
У 1966 році на основі «Саарінена і друзів» була створена фірма «Рош і Дінкелоо». Першим великим замовленням став «Музей Каліфорнії» в Окленді. Однак більш прославив Роша манхеттенський офіс Фонду Форда (1967), який став яскравим прикладом атріумної архітектури. Кабінети були розташовані на 12 поверхах навколо великого саду[10].
Згодом Рош побудував ще низку визначних будівель — 98-метровий будинок «Лицарів Колумба» в Нью-Гейвені (1969), комплекс офісних будівель «Піраміди» в Індіанаполісі (1972), штаб-квартиру Bouygues у Франції (1988) — «білосніжний, воістину імперський у своїй монументальності квартал»[11]. Серед пізніх робіт зодчого — одна з найвищих будівель США «Банк оф Америка Плаза» в Атланті (1992), будівля DN Tower 21 в Токіо (1995) і конференц-центр в Дубліні (2010), що привертає увагу перекинутим скляним циліндром.
Нагороди та визнання
- 1982: Прітцкерівська премія[12]
- 1993: Американський інститут архітекторів – AIA Gold Medal[en][13][14]
- 1990: Золоті медалі Американської академії мистецтв і літератури — Золота медаль за архітектуру
- Академія архітектури – Велика золота медаль
- Премія Total Design Award, Американська асоціація дизайнерів інтер’єру
- Почесна медаль Нью-Йоркського відділення AIA
- Двадцятип’ятирічна премія Американського інституту архітекторів
- Премія Артура Росса класичної Америки
- Премія Брендана Гілла Муніципального художнього товариства Нью-Йорка
- Меморіальна премія Р. С. Рейнольдса
- Премія штату Нью-Йорк
- Нагорода губернатора Каліфорнії за відмінні досягнення в дизайні
- Перші почесні нагороди Альберта С. Барда, Міський клуб Нью-Йорка
- Премія університету Brandeis Creative Arts Award в архітектурі
- Премія Бруннера Американського інституту мистецтва та літератури
- Нагорода Нью-Йоркського відділення Американського інституту архітекторів
- Почесні ступені
- Весліанський університет, ступінь доктора образотворчих мистецтв
- Національний університет Ірландії, доктор образотворчих мистецтв
- Коледж Альберта Великого[en], ступінь доктора образотворчих мистецтв
- Коледж Іона , ступінь доктора образотворчих мистецтв
- Єльський університет, ступінь доктора образотворчих мистецтв
Галерея
Примітки
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання){{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)