Сумарний коефіцієнт народжуваності

Сумарний коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт фертильності (СКН) — сума вікових коефіцієнтів народжуваності, тобто чисел народжень за віком жінок, віднесених кожне до числа жінок відповідного віку[2]. Найточніший вимір рівня народжуваності, характеризує середню кількість народжень у однієї жінки в гіпотетичному поколінні за все її життя за умов збереження існуючих рівнів народжуваності у кожному віці незалежно від смертності та змін вікового складу. Міра інтенсивності народжуваності для гіпотетичного покоління, яка не залежить від вікового складу населення[2].

Карта світу за середньою кількістю дітей, народжених жінкою упродовж життя, з урахуванням середніх показників для жінок будь-якого віку, дані 2016 року[1]

   7-8 дітей
   6-7 дітей
   5-6 дітей
   4-5 дітей

   3-4 дітей
   2-3 дитини
   1-2 дитини
   0-1 дитина

За умов низької смертності для простого заміщення поколінь сумарний коефіцієнт народжуваності має бути не нижчим за 2,15. Сумарний коефіцієнт народжуваності вищий за 4,0 вважається високим, а нижчий за 2,15 низьким.

Історична динаміка

Середній показник коефіцієнту у світі скоротився з 4,95 народжень на жінку у першій половині 1960-их років до 2,5648 у 20052010 роках[3]. Для більш розвинених країн такий рівень народжуваності був характерним вже на початку 1960-х, а до кінця століття він знизився до 1,57.

Історична динаміка сумарного коефіцієнту народжуваності[4][5]
1955196019651970197519801985199019952000200520102015
4,954,894,914,854,453,843,593,393,042,792,622,522,36

Географія

Сумарний коефіцієнт народжуваності країн світу, 2017 рік[1]
КраїнаКоефіцієнт
 Нігерія6,49
 Ангола6,16
 Малі6,01
 Буркіна-Фасо5,99
 Сомалі5,80
......
 Пуерто-Рико1,22
 Гонконг1,19
 Тайвань1,13
 Макао0,95
 Сінгапур0,83

Середній світовий коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,42 дитини на одну жінку[6]. Число дітей на одну жінку в світі в середньому поступово зменшується. Так в країнах, що розвиваються, цей показник на зламі тисячоліть зменшився з 3,5 до 3,4 (без Китаю — до 4,0), у економічно розвинених країнах цей показник становить — до 1,6[7].

Найбільше значення цього коефіцієнту, станом на 2001 рік, було зафіксоване в африканських і азійських малорозвинених країнах: Гана (7,4), Ємен (7,2), Сомалі (7,1), Ефіопія (6,7), Танзанія (6,2)[7].

Найнижчі показники коефіцієнту властиві для розвинених перенаселених острівних країн світу: Гонконг (1,19), Тайвань (1,12), Сінгапур (0,83)[1].

Див. також

Примітки

Література

Українською

Англійською

Російською

Посилання