Козловський Ігор Анатолійович

Народився 16 лютого 1954 року в місті Макіївка Донецької області.

З 1972 по 1974 роки проходив дійсну службу у Прикордонних військах у Закавказькому прикордонному окрузі на кордоні з Іраном.

З 1975 по 1980 роки навчався на історичному факультеті Донецького державного університету і отримав диплом з відзнакою за спеціальності «Історик. Викладач історії та суспільствознавства». У 1980—1984 рр. навчався в аспірантурі Інституту історії НАН України.

З 1980 по 2001 роки працював у Донецькому обласному виконкомі, а потім у Донецькій обласній державній адміністрації на різних посадах у справах релігій (референт, старший референт, головний спеціаліст, начальник обласного відділу у справах релігій).

У 1980—2023 роках викладав та читав окремі лекції з релігієзнавчих питань у вишах України та США.

З 2001 року — доцент кафедри релігієзнавства Донецького державного інституту штучного інтелекту (пізніше Державного університету інформатики і штучного інтелекту), керівник Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків.

З 2011 по 2015 рік працював доцентом кафедри філософії Донецького національного технічного університету.

У 2012 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11. — релігієзнавство в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за темою «Церква Христова (Church of Christ) в контексті Реставраційного руху в християнстві: передумови виникнення, етапи розвитку і проблеми сьогодення».

Наприкінці 1980-х років підтримав рух за відродження українського козацтва. Ігор Козловський походить зі старовинного козацького роду, історія якого сягає XVI—XVII століть. Його пращури брали активну участь у вирішенні історичної долі України.

У 1991 році взяв участь у заснуванні і діяльності однієї з перших козацьких організацій в Україні — Кальміуської паланки Українського козацтва, в якій з 1991 до 1997 року беззмінно обіймав посаду паланкового судді та періодами — наказного отамана.

У 1997—2001 роках займав посаду заступника Головного отамана Кальміуської паланки Українського козацтва з питань релігії та духовності. У 2001 році отаман Спілки козацтва Донеччини, а з 2002 року бере участь у створенні і розбудові Українського Реєстрового Козацтва (УРК).

З 2006 року заступник Гетьмана УРК з питань релігії та міжнародних зв'язків. Генерал козацтва.

27 січня 2016 року захоплений бойовиками так званої «Донецької народної республіки» за проукраїнську позицію, пережив тортурування і перебував у полоні майже 2 роки (700 днів) до 27 грудня 2017 року. Звільнений з полону за обміном^[3]. В'язень сумління.

У 2020-тих роках — старший науковий співробітник у Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України.

Помер 6 вересня 2023 року в Києві^[4].

Автор понад 50 наукових книг та понад 200 статей у словниках, енциклопедіях, наукових періодичних виданнях, а також поетичних збірок та прозових творів. З-поміж них виділяються монографії: «Історія релігій», «Вибрані лекції з теорії та практиці релігійного містицизму. (Буддизм. Християнство) Т.1», «Вибрані лекції з теорії та практики релігійного містицизму. (Суфізм) Т.2», «Ассирійська Церква Сходу», «Єзідизм», «Коптська православна церква Олександрії», «Церква Христа в США і в Україні: історія та сучасність», «…Ось я, пошли мене «(Ісая 6 : 8): збірник виступів в християнських церквах» Тт.1 і 2. Книги з йоги, аюрведи і тантри: «Йога — Шлях до себе», «Гуни як якості світобудови», «Чакри і їх місце в архітектоніці людини», «Прана — енергія життя», «Таттва шуддхі садхана», «Бінду вісарга садхана», «Прана, Теджас і Оджас — «тріумвірат „життєвих енергій“», «Тратак садхана», «Йога лотосових Стоп», «Йога Божественного Лона», «Введення в янтра-йогу», «Основи лайя-йоги», «Древо йоги», «Нада-йога і священний звук ОМ», «Свастха-йога», «Кундаліні йога-: введення в теорію і практику», «Свара-йога і нети-садхана», «Тантра-йога: Садхани для жінок і чоловіків», «Буддхи-йога: ментальний і емоційний баланс», «Садхани детоксикації та тоніфікації в свастха-йозі», «Асани і Крійі в свастха- йозі», «Сурья Тантра і Сурья видужання: стародавні Садхани реалізації сонячної енергії», «Таємниці цілющої сили мантра-йоги», «Містичні любовні Садхани в традиціях каула-тантри і ваджраяни», а також з інших систем. І. А. Козловський є також автором двох поетичних збірок: «Хто Ти…» і «Лабіринт моїх снів… (Книга зоряних ворожінь)».

Згадка про російський полон:

	Згодом мені на голову наділи мішок і повели кудись. «Вас никогда не пытали?» Мене били струмом, душили, підвішували, ламали кістки. І я при цьому нічого не бачив. Лише голоси й біль, що заполонив усе тіло. [...] Але в якийсь момент зловив себе на думці, що всміхаюся. Тому що більше не боюся померти. Це означало, що вони мене вже не дістануть. Це перша думка. А друга, що я буду жити, а не виживати. Бо не боюся піти назавжди. Я буду тут і зараз, гідно переживатиму цей досвід і любитиму. У мене є сенси любові. До рідних і близьких, до життя, до Батьківщини. Я часто повторюю фразу: «Я боржник любові». Це не просто слова, це внутрішні переживання. Я повинен жити, щоб віддавати свою любов.
— https://www.village.com.ua/village/knowledge/podcast/345391-ukrainian-history-street-2023-s02e05

Козловський Ігор Анатолійович мав багато нагород та відзнак від українських та зарубіжних громадських і релігійних організацій.

За свою миротворчу діяльність нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера, Лицарським орденом Королівського братства Св. Феотонія (Португалія), почесною відзнакою Академії будо (бойових мистецтв) Ніппон Сейбукан (Японія).

Був дійсним членом Королівського коледжу дворянства (Португалія), а також почесним громадянином штату Оклахома (США).

Мав ІІІ дан з карате-до (Академія будо Ніппон Сейбукан (Японія).

2024 року у місті Дружківка вулицю Пугачова перейменували на вулицю Ігоря Козловського.

У місті Київ на честь Ігоря Козловського назвали сквер на розі вулиць Григорія Сковороди та Почайнинської.^[5]