Кругові місії

Як експериментальний проєкт місії з'явилися у 1608 році. Тоді єзуїти Мельхор Венегас та Хуан Баутіста Ферруфіно відвідали кілька поселень індіанського племені уїльїчі на архіпелазі Чилое.

Остаточно місії були затверджені у 1617 році. Їх проводили представники Товариства Ісуса (Ордену єзуїтів). Навесні та влітку вони вирушали у подорожі архіпелагом та проповідували християнську віру в поселеннях місцевих корінних народів. Для пересування між островами архіпелагу єзуїти часто використовували легкі місцеві зшити човни типу далка. У кожному поселенні єзуїти перебували близько трьох днів, а потім відправлялись далі. Узимку вони перебували у власній резиденції в місті Кастро^[1].

У 1767 році Орден єзуїтів було заборонено в Іспанській колоніальній імперії, тому кругові місії продовжили францисканці. Вони продовжили їх за тими ж схемами, що й попередні місії. Проведення францисканцями даних місій було пов'язано з монастирем Санта-Роса-де-Окопа^[es]. Проведення місій було призупинено у 1824 році, коли Симон Болівар закрив монастир, та продовжилися у 1836 році за попередніми схемами^[2].

Найважливішим наслідком кругових місій є те, що більшість індіанського населення Чилі прихильно ставляться до католицизму. Завдяки круговим місіям дотепер існує інститут прокурорів Чилое^[es], які відповідають за збереження родових церков на островах Чилое^[3], найвідомішою з яких є церква Санта Марія де Лорето в Ачао. Станом на 1755 рік було зведено вже 77 таких храмів^[4].